1На ложі моєму я вночі шукала того, котрого любить душа моя, шукала його і не знайшла його.
2Підведуся ж я, піду містом, вулицями і майданами, і буду шукати того, котрого любить душа моя; шукала я його та не знайшла його.
3Зустріла мене сторожа, що обходила місто: Чи не бачили ви того, котрого любить душа моя?
4Та заледве відійшла од них, як знайшла того, котрого любить душа моя, вхопилася за нього, і не відпускала його, аж доки не привела його до оселі матері моєї, у внутрішні покої тої, що зачала мене.
5Заклинаю вас, доні Єрусалимські, сарнами чи польовими ланями: Не будіть, не тривожте мого кохання, доки йому до вподоби.
6Хто ця, що виходить з пустелі, немов стовпи диму, напахчена миром та ладаном, усілякими пахощами мироварника?
7Ось ложе його – Соломонове: шістдесят лицарів довкола нього, з лицарів славних Ізраїля.
8Усі вони тримають по мечу, усі вправні в бою, кожен з мечем при стегні від страху нічного.
9Ноші вчинив собі цар Соломон із дерев ливанських;
10Стовпці їхні вчинив із срібла, а опертя для ліктів – із чистого золота; сидіння його з пурпуру; осердя його облямоване коханням доньок єрусалимських.
11Підіть і подивіться, доні Сіонські, на царя Соломона у вінці, котрим увінчала його матір його у день його шлюбу, в день радощів серця його.