1Нехай же цілує він мене поцілунком уст своїх. Бо кохання твоє солодше од вина.
2Бо від пахких духмян твоїх ймення твоє, мов єлей розлитий; тому юнки кохають тебе.
3Веди мене, ми побіжимо з тобою; цар завів мене до світлиць своїх, будемо захоплюватися і радіти тобою, ми будемо твою любов понад вино хвалити; яка ж то насолода тебе кохати!
4Доні єрусалимські! Чорнява я, але гарна, мов шатра Кедарські, мов запони Соломонові.
5Не дивіться на те, що я смаглява; бо сонце дивилося на мене, сини матері моєї розгнівалися на мене, залишили мене стерегти виноградники, – але мого власного виноградника я не стерегла.
6Скажи мені ти, котрого любить душа моя: Де пасеш ти? Де опівдні спочинок даєш отарі твоїй? Нащо мені осторонь бути біля отар друзів твоїх?
7Якщо ти не відаєш усього, о найчудовіша серед жінок, то йди собі слідами овець і паси козенят твоїх біля наметів пастухових.
8З лошицею моєю в колісниці фараоновій я порівняв тебе, улюблена моя!
9Прегарні щічки твої за підвісками, шия твоя в золотому намисті;
10Золоті підвіски ми вчинимо тобі із срібними блищиками.
11Доки цар був за столом своїм, народ мій розливав пахощі свої.
12Мировий пучечок – улюблений мій у мене; цілу ніч він буде спочивати на грудях моїх.
13Наче гроно кипрове, – коханий мій в мене у виноградниках Ен-Ґедських.
14О, ти прекрасна, кохана моя, ти прекрасна! Очі твої голубині.
15О, ти прекрасний, улюблений мій і милий! І ложе у нас – зелень.
16Дахи осель наших – кедри, а бантини наші – кипариси.