1Сину мій! Зважай на мудрість мою і прихили вухо твоє до розуму мого,
2Щоб дотриматися розважливости, і щоб уста твої зберегли знання.
3Бо мед із уст чужої дружини капає, і бесіда її масніша від олії.
4Але наслідки від неї гіркі, мов полин, гострі, як меч двосічний;
5Ноги її зводять до смерти, а ступні її сягають пекла.
6Якби ти зажадав спізнати стежку життя її, то шляхи її не постійні, і ти не пізнаєш їх.
7Отож, дітоньки, слухайте мене і не відступайте од слів моїх.
8Ходи якомога далі від неї шляхом своїм і не підходь близько до дверей оселі її,
9Щоби здоров’я твого не віддати іншим і літ твоїх – немилосердному.
10Щоб не насичувалися твоєю силою чужинці, і напрацьоване тобою не переходило в чужий дім.
11І будеш стогнати потім, коли плоть твоя і тіло твоє будуть виснажені, –
12І скажеш: Нащо я ненавидів повчання, і серце моє знехтувало викриттям,
13І я не зважав на голос учителів моїх, не прихиляв вуха мого до наставників моїх;
14Ледве не став я співучасником усілякого зла серед зібрання і громади!
15Пий воду із твоєї водойми, і ту, що витікає з твоєї криниці.
16Нехай не розливаються джерела твої по вулиці, потоки води – по майданах;
17Нехай вони будуть належати тобі одному, а не чужинцям із тобою.
18Джерело твоє нехай буде благословенне, і втішайся дружиною юности твоєї.
19Люб’язною ланню і пречудовою сарною; груди її нехай напувають тебе о будь-якій порі; любов’ю її насолоджуйся постійно.
20І для чого тобі, сину мій, захоплюватися сторонньою і пригортати груди чужої?
21Бо перед очима Господніми шлях людини, і Він вимірює всі стежки її.
22Лиходія полонять власні беззаконня його, і в пута гріха свого він потрапляє.
23Він помирає без повчань і від великого безуму свого блукає.