1Сину мій! Якщо ти поручився за ближнього твого і подав руку твою за іншого,
2Ти пов’язав себе словами уст твоїх, спійманий словами уст твоїх.
3Учини, сину мій, ось що, і визволи себе, бо ти попав до рук ближнього твого: піди, упади біля ніг і благай ближнього твого;
4Не дай сну очам твоїм і дрімання повікам твоїм.
5Рятуйся, як сарна з руки, і як пташка з руки птахолова.
6Піди до мурашки, ледарю, придивися до порухів її, і будь мудрим.
7Немає в неї ні чільника, ні урядовця, ні володаря;
8Але вона збирає влітку хліб свій, підбирає під час жнив їжу свою.
9Доки ти, ледарю, будеш спати? Коли ти підведешся від сну твого?
10Трохи поспиш, трішки подрімаєш, недовго, склавши руки, полежиш:
11І прийде, як перехожий, убогість твоя, і нужда твоя, мов розбійник.
12Людина лукава, чоловік лихий ходить з брехливими устами.
13Моргає очима своїми, соває ногами своїми, подає ознаки пальцями своїми;
14Підступ у серці його; він задумує лихе о будь-якій порі, сіє розбрат.
15За це несподівано запопаде погибель його, раптом буде побитий – без уздоровлення,
16Ось шестеро, що ненавидить Господь, навіть семеро, що бридке душі Його:
17Очі пихаті, язик брехливий, і руки, що проливають кров без вини,
18Серце, що плекає лихі заміри, ноги, що швидко бігають на злочинне,
19Лжесвідок, що чинить брехливу обмову і який сіє сварку поміж братами.
20Сину мій! Бережи заповідь батька твого і не відкидай повчань матері твоєї.
21Прив’яжи їх до серця твого назавжди, обгорни ними шию твою.
22Коли ти підеш, вони будуть провадити тобою, коли ляжеш спати, будуть охороняти тебе; коли пробудишся, будуть бесідувати з тобою;
23Бо заповідь є світильник, і повчання – світло, і напутлива наука – шлях до життя.
24Щоб застерегти тебе від недоброї жінки, від облесливого язика чужинки,
25Не зажадай вроди її у серці твоєму, і нехай не звабить вона тебе віями своїми;
26Тому що через жінку-розпусницю убожіють до кусника хліба, а заміжня жінка зваблює дорог у душу.
27Чи може хтось узяти собі вогонь за пазуху, щоб не прогоріла одежа його?
28Чи може хтось ходити по жарові, і не обпекти ніг своїх?
29Те саме трапляється з тими, хто входить до дружини ближнього свого; хто торкнеться до неї, не залишиться без вини.
30Не попускають злодієві, якщо він краде, щоб наситити душу свою, коли він голодний;
31Але, коли впіймають його, мусить заплатити усемеро, віддасть усесеньке майно дому свого.
32А хто чинить перелюб із жінкою, у того бракує розуму; той губить душу свою, хто це чинить.
33Побиття і ганьбу знайде він, і ганьба його не зітреться.
34Тому що ревнощі – лютість чоловіка, і не пощадить він у день помсти.
35Не прийме викупу і не вдовольниться, хоч скільки ти не примножував би дарів.