1Слова Агура, сина Якеєвого, котрі мовив цей чоловік до Ітієла, Ітієла і до Ухала:
2Справді, я більше недолугий, аніж хто-небудь із людей, і розуму людського немає у мене.
3І не навчився я мудрости, і пізнання святих не маю.
4Хто на небо виходив і сходив? Хто зібрав вітер у пригорщі свої? Хто зав’язав воду в одяг? Хто визначив усі рубежі землі? Яке ймення його і яке ймення сина його? Чи відаєш ти?
5Кожне слово Боже – чисте; Він – щит усім, хто сподівається на Нього.
6Не прилучай до слів Його, щоб Він не звинуватив тебе, і щоб ти не виявився облудником.
7Дві речі я прошу в Тебе, не відмов мені раніше, аніж я помру.
8Марноту і облуду віддали од мене; убогости і багатства не дай мені, насичуй мене щоденним хлібом.
9Щоб я не переситився і не зрікся, і не сказав: Хто – Господь? І, щоб, зубожілий, не почав красти та не безчестив ймення Бога мого намарно.
10Не обмовляй служника перед володарем його, щоб він не прокляв тебе, і щоб ти не був знайдений з провиною.
11Є рід, котрий проклинає батька свого і не благословляє матері своєї.
12Є рід, котрий чистий у власних очах своїх, але не обмитий від бруду свого.
13Є рід – о, які зарозумілі очі його, і як піднеслися повіки його!
14Є рід, у котрого зуби – мечі, і щелепи – ножі, щоби пожерти вбогих на землі і жебраків поміж людьми.
15У невситимості дві доньки: Давай і Давай. Ось троє невситимих і четверо, котрі не скажуть: Досить!
16Шеол і лоно неплідне, земля, котра не насичується водою, і вогонь, котрий не каже: Досить!
17Око, що кепкує з батька і нехтує покірністю перед матір’ю, виклюють ворони в долині і поглинуть орлята.
18Три речі утаємничені для мене, і чотирьох я не розумію.
19Шляхів орла на небі, стежок гадини на скелі, дороги корабля серед моря і путівця чоловіка до дівчини.
20Такий шлях також і дружини перелюбної: наїлася, обтерла свого рота та й каже: Я нічогісінько поганого не вчинила.
21Від трьох здригається земля; чотирьох вона не може носити;
22Раба, коли він стає царем; глупака, коли він досхочу їсть хліб;
23Позначену ганьбою жінку, коли вона шлюбиться, і служницю, коли вона займає місце своєї господині.
24Ось чотири малих на землі; але вони мудріші від мудрих.
25Мурашки – народ не сильний, але влітку накопичують поживу собі;
26Гірські миші – народ слабкий, але влаштовують оселі свої на скелі;
27У сарани немає царя, але вона виступає одностайно;
28Павук лапками пнеться, і він у помешканнях царських буває!
29Ось, троє мають вишукану ходу, і четверо ходять добре;
30Лев, дужий поміж звірами, який не поступиться нікому.
31Кінь і козел, і цар серед народу свого, і ніхто не повстане супроти нього.
32Якщо ти в зарозумілості своїй вчинив дурницю і замислив лихе, то поклади руку на уста;
33Бо коли збити молоко, виходить масло, поштовхом скривавлюється ніс, а пробудження гніву вчиняє сварку.