1І оце притчі Соломонові, котрі зібрали мужі Єзекії, царя Юдиного.
2Слава Божа – утаємничувати справу, а слава царів – досліджувати справу.
3Небо для високости і земля для глибини, так серця царів – недослідні.
4Відділи домішки від срібла, і вийде у ливарника посудина.
5Усунь лиходія від царя, і престол його утвердиться правдою.
6Не пишайся перед лицем царя і на місце шляхетних не ставай;
7Тому що краще, коли скажуть тобі: Підійди сюди, сядь вище, аніж, коли принизять тебе перед шляхетним, котрого бачили очі твої.
8Не зачинай квапливо позову, інакше, що будеш чинити при завершенні, коли суперник твій осоромить тебе?
9Здійснюй позов із суперником твоїм, але таємниці іншого не розкривай.
10Щоб не докоряв тобі той, що зачує це, бо тоді ганьба твоя не відійде від тебе.
11Золоті яблука в срібних прозорих посудинах – слово, сказане пристойно.
12Золота сережка і прикраса з чистого золота – мудрий викривач для уважного вуха.
13Що прохолода від снігу в жнива, те ж таки незрадливий посланець для того, хто послав його; він приносить душі володаря свого розраду.
14Як хмара і вітри без дощу, так людина, що вихваляється нещирими дарунками.
15Покірністю схиляється до милості вельможа, і м’який язик ламає кістку.
16Ти знайшов мед? Споживай досхочу, але не переїдай його, щоб не вивернути його.
17Не ходи часто в дім друга твого, щоб він не збайдужів до тебе і не зненавидів тебе.
18Що молот, і меч, і гостра стріла, те саме й чоловік, що вирікає облудне свідчення супроти ближнього свого.
19Що зламаний зуб і знесилена нога, те й надія на зрадливого чоловіка в день лиха.
20Наче той, що скидає з себе одежу холодного дня, що оцет на рану, – саме такий той, хто співає пісні зажуреному серцю.
21Якщо голодний ворог твій, нагодуй його хлібом; і якщо він спраглий, дай йому води.
22Тому що, учиняючи так, ти збираєш яркі жарини на голову його: Господь заплатить тобі.
23Північний вітер приносить дощ; а утаємничений язик – невдоволені обличчя.
24Краще жити в кутку на даху, аніж з дружиною сварливою в просторій оселі.
25Що холодна вода для знесиленої спрагою душі, те саме й добра вість з далекого краю.
26Мов скаламучена криничка, і наче пошкоджене джерело, – праведник, що падає перед лиходієм.
27Як не добре споживати багато меду, так само домагатися власної слави, – не є слава.
28Що місто зруйноване, без мурів, те саме й чоловік, що не володіє духом своїм.