1Краще кусень хліба і мир до нього, аніж оселя, з м’ясом уповні, та в незгоді.
2Розумний служник панує над розпутним сином, і між братами поділить спадок.
3Плавильня – для срібла і горно для золота, а серце випробовує Господь.
4Злодій зважає на уста злочинців, а лукавий пильнує язика згубного.
5Хто збиткується над убогими, той зневажає Творця його; хто тішиться лихом, той не залишиться без покари.
6Вінець літніх людей – сини синів, і слава дітей, – батьки їхні.
7Не личить безглуздому поважна мова, а поготів шляхетному – вуста брехливі.
8Подарунок – коштовний камінь в очах того, хто володіє ним; тому, куди не піде, скрізь матиме успіх.
9Той, хто покриває переступ, шукає любови; а хто знову нагадує про нього, той віддаляється від товариша.
10На розумного переконливіше діє догана, аніж на безглуздого сто ударів.
11Недобрий шукає тільки заколоту; а тому жорстокий ангел буде посланий супроти нього.
12Краще людині зустріти ведмедицю, в котрої відібрали дітей, аніж безглуздого з його глупотою.
13Хто за добро віддає злом, від оселі його не відійде лихо.
14Початок сварки – наче прорив води; припини сварку, доки не спалахнула вона.
15Той, хто виправдовує лиходіїв і звинувачує праведного – обидва мерзота перед Господом.
16Нащо скарб в руках безглуздого? Для надбання мудрости у нього немає розуму,
17Друг любить о будь-якій порі, і, мов брат, прийде в лиху годину.
18Чоловік безглуздий готовий на поруку, і дає поруку за ближнього свого.
19Хто любить сварки, любить гріх; і хто високо підносить браму свою, той шукає занепаду.
20Підступне серце не знайде добра, і лукавий язик потрапить у біду.
21Хто народжує безглуздого – собі на горе, і батько безглуздого не знатиме втіхи.
22Веселе серце діє вдячно, мов лікування, а пригнічений дух висушує кістки.
23Лиходій бере гостинця з пазухи, щоб викривити шляхи правосуддя.
24Мудрість – перед обличчям у розумного, а очі безглуздого – на рубежах землі.
25Безглуздий син – досада батькові своєму і прикрість для матері своєї.
26Не добре звинувачувати справедливого, і бити шляхетного за правду.
27Розумний розважливий у словах своїх, і розумний має тверезий глузд.
28І безглуздий, коли мовчить, може видатися мудрим, і той, хто затуляє уста свої, – розважливим.