1Серцю людини належать заміри, але від Господа відповідь на язику.
2Усі шляхи людини чисті в її очах, але Господь зважує душі.
3Запроси Господа у всі заміри твої, і задуми твої справдяться.
4Усе вчиняв Господь заради Себе і навіть лиходія пильнує на день лиха.
5Мерзота перед Господом кожний зарозумілий серцем; можна поручитися, що він не залишиться без покари.
6Милосердям і правдою очищається гріх, і страх Господній відводить од злого.
7Коли Господові до вподоби шляхи людини, Він ворогів її умиротворює з нею.
8Краще невелике з правдою, аніж багато набутків з неправдою.
9Серце людини обмірковує шлях свій, але Господь спрямовує ходу її.
10В устах царя – слово натхнення; вуста його не повинні грішити на суді.
11Вагівниця і її шальки від Господа; від Нього ж – усі важки в торбині.
12Мерзота для царів – справа злочинна, тому що правдою потверджується престол.
13Приємні цареві уста праведні, і того, хто виповідає істину, він любить.
14Царський гнів – вісник смерти; але мудрий чоловік злагіднить його.
15У ясному погляді царя – життя, і добра воля його, – наче хмарина з пізнім дощем.
16Набагато вартніша від золота надбана мудрість, а надбаний розум вартніший від найдобірнішого срібла.
17Шлях праведних – ухилятися від зла: той оберігає душу свою, хто пильнує шлях свій.
18Загибелі передує гординя, а падінню – пихатість.
19Краще бути сумирним духом із покірними, аніж ділити здобич із гордими.
20Хто влагоджує справу розумно, той знайде успіх, і хто сподівається на Господа, той блаженний.
21Мудрий серцем назветься розважливим, і приємна мова уст сприятиме навчанню.
22Розум для тих, що мають його, – джерело життя, а ученість безглуздого – глупота.
23Серце мудрого вчиняє язика його мудрим і примножує знання в устах його.
24Приємна мова – щільниковий мед, солодка для душі і цілюща для кісток.
25Є шляхи, котрі видаються людині бездоганними, але завершення їхнє – торованка до смерти.
26Трудівник працює для себе, тому що змушує його до того рот його.
27Чоловік лукавий заміряється вчинити лихе, і на вустах його, наче вогонь спопеляючий.
28Чоловік підступний сіє розбрат, а обмовник розлучає друзів.
29Недобра людина зводить ближнього свого і веде його на шлях недобрий.
30Примружує очі свої, щоб вигадати підступ; прикушує собі губи і вчиняє злочина.
31Вінець слави – сивина, котра перебуває на шляху правди.
32У кого тривке терпіння, той вартніший від хороброго, а той, що володіє собою, вартніший від завойовника міста.
33У полу кидають жереба, але від Господа залежить його вирок.