Numbers 22— 2006

¹І рушили сини Ізраїля, і зупинилися на рівнинах Моава, при Йордані, навпроти Єрихону.

²І бачив Балак, син Ціппорів усе, що зробив Ізраїль амореям.

³І вельми боялися моавитяни народу сього, тому що він був численним, і злякалися моавитяни синів ізраїльських.

⁴І сказали моавитяни князям мідіянським: Сей народ злиже усе довкола нас, як віл пожирає траву в полі. А Балак, син Ціппорів, був царем моавитян того часу.

⁵І послав він послів до Валаама, сина Беорового, до Петору, котрий на річці Єфрат, в краю синів народу його, щоб покликати його і сказати: Ось народ вийшов із Єгипту, і покрив обличчя землі, і живе він навпроти мене.

⁶Тож, прийди, я благаю тебе, прокляни мені народ сей, бо він сильніший від мене; можливо, я аж тоді буду у змозі перемогти його і вигнати його з моєї землі. Я знаю, що, кого ти благословиш, той благословенний, і кого ти проклянеш, – проклятий.

⁷І рушили старшини моавські і старшини мідіянські з дарунками в руках за ворожіння, і прийшли до Валаама, і переказали йому Балакові слова.

⁸І сказав він їм: Переночуйте тут цю ніч, і дам вам відповідь, як скаже мені Господь. І лишилися князі моавські у Валаама.

⁹І прийшов Бог до Валаама, і сказав: Що це за люди в тебе?

¹⁰Валаам сказав Богові: Балак, син Ціппорів, цар моавський, прислав їх до мене сказати:

¹¹Ось, народ вийшов з Єгипту і покрив обличчя землі; тож прийди, прокляни мені його: можливо, я тоді буду в змозі перемогти його і вигнати його.

¹²І сказав Бог Валаамові: Не йди з ними, не проклинай народу сього; бо він благословенний.

¹³І підвівся Валаам вранці і сказав князям Балаковим: Вертайтеся на землю вашу; тому що не хоче Господь дозволити мені піти з вами.

¹⁴І підвелися князі моавські, і прийшли до Балака, і сказали йому: Не погодився Валаам йти з нами.

¹⁵Балак послав іще князів, більш поважніших від перших.

¹⁶І прийшли вони до Валаама, і сказали йому: Так говорить Балак, син Ціппорів: Не відмовся прийти до мене.

¹⁷Я виявлю тобі велику честь і вчиню тобі все, що скажеш мені. Прошу, прийди ж і прокляни мені народ сей.

¹⁸І відповідав Валаам, і сказав служникам Балаковим: А хоч би Балак давав мені повнісінький дім свій срібла і золота, я не можу переступити повеління Господа, Бога мого, і вчинити щось менше, або більше.

¹⁹Тому лишіться тут і ви на ніч, і я довідаюся, чи не скаже мені Господь більше.

²⁰І прийшов Бог до Валаама вночі, і сказав йому: Якщо люди ці прийдуть кликати тебе, підведися, піди з ними; але роби тільки те, що Я буду говорити тобі.

²¹Валаам підвівся вранці, засідлав віслючку свою і рушив із князями моавськими.

²²І спалахнув гнів Божий за те, що він пішов, і став Ангел Господній на шляху, щоб зупинити його. Він їхав на віслючці своїй, і з ним двоє служників його.

²³І побачила віслючка Ангела Господнього, який стояв на шляху з оголеним мечем у руці, і звернула віслючка з дороги, і пішла у поле; а Валаам почав бити віслючку, щоб завернути її на шлях.

²⁴І став Ангел Господній на вузькій дорозі, поміж виноградниками, де з одного боку стіна і з другого боку стіна.

²⁵Віслючка, забачивши Ангела Господнього, притулилася до муру, і притисла Валаамові ногу до муру, і він за це знову почав бити її.

²⁶Ангел Господній знову прийшов і став у тіснішому місці, де не звернути ні праворуч, ні ліворуч.

²⁷Віслючка, забачивши Ангела Господнього, упала під Валаамом. І спалахнув гнів Валаама, і почав він бити віслючку палицею.

²⁸І відкрив Господь уста віслючці, і вона сказала Валаамові: Що я тобі зробила, що ти б’єш мене ось уже втретє?

²⁹Валаам сказав віслючці: За те, що ти зневажила мене; якби у мене в руці був меч, то я тут-таки порішив би тебе.

³⁰А віслючка сказала Валаамові: Чи не я твоя віслючка, на якій ти їздив звіддавна, аж до сього дня? Чи мала я звичку так учиняти з тобою? Він сказав: Ні.

³¹Тоді відкрив Господь очі Валаамові, і побачив він Ангела Господнього, який стояв на дорозі з оголеним мечем у руці, і поклонився й упав на лице своє.

³²І сказав йому Ангел Господній: За що ти бив свою віслючку ось уже тричі? Я вийшов, щоб зупинити тебе, тому що путь твоя крива переді Мною.

³³І віслючка, забачивши Мене, звернула від Мене ось уже тричі. Якби вона не звернула від Мене, то Я убив би тебе, а її залишив би живою.

³⁴І сказав Валаам Ангелові Господньому: Згрішив я, бо не знав, що Ти стоїш супроти мене на дорозі; отож, якщо це небажане в очах Твоїх, то я повернуся.

³⁵І сказав Ангел Господній Валаамові: Рушай з людьми цими, тільки говори те, що Я буду говорити тобі. І пішов Валаам із князями Балаковими.

³⁶Балак, зачувши, що йде Валаам, вийшов назустріч йому до міста моавського, котре при Арноні, що біля самого рубежу.

³⁷І сказав Балак Валаамові: Чи не посилав я до тебе, кликати тебе? Чому ти не йшов до мене? Невже я справді-таки не можу пошанувати тебе?

³⁸І сказав Валаам Балакові: Ось, я прийшов до тебе, але чи то воля моя щось від себе сказати? Що вкладе Бог в уста мої, те я й буду говорити.

³⁹І рушив Валаам з Балаком і прийшли в Кір’ят-Хуцот.

⁴⁰І заколов Балак биків і овець, і послав до Валаама і князів, котрі були з ним.

⁴¹Другого дня вранці Балак узяв Валаама і вивів його на верховину Бамот-Баал, щоб він побачив звідти тільки частину народу.