1Ханаанський цар Араду, що жив у Неґеві, зачувши, що Ізраїль рухається шляхом Аторім, розпочав битву з ізраїльтянами і декілька з них захопив у полон.
2І дав Ізраїль обітницю Господові, і сказав: Якщо віддаси народ сей до рук моїх, то вщент винищу міста їхні.
3Господь почув голос Ізраїля і віддав ханаанеїв до рук йому, і вони ущент винищили їх і міста їхні, і назвали ім’я місцю тому Хорма.
4Від гори Гор подалися вони узбережжям Червоного моря, аби проминути землю Едома. І душа народу була пригнічена від шляху.
5І ремствував народ на Бога, і нарікав на Мойсея: Нащо вивели ви нас із Єгипту, щоб померти нам у пустелі? Тому що тут немає ні хліба, ні води, і душі нашій остогид цей непридатний харч.
6І послав Господь на народ отруйних зміюк, котрі жалили народ, і померло багато народу із синів Ізраїля.
7І прийшов народ до Мойсея і сказав: Згрішили ми, що ремствували на Господа, і на тебе: помолися Господові, щоб Він забрав од нас зміїв. І помолився Мойсей про народ.
8І сказав Господь Мойсеєві: Зроби собі змія і пристав його до прапора, і кожен покусаний, глянувши на нього, залишиться живий.
9І виготовив Мойсей мідного змія і приставив його до прапора, і коли гад кусав чоловіка, він, глянувши на мідного змія, залишався живий.
10І рушили сини Ізраїля, і зупинилися в Овоті.
11І рушили із Овоту, і зупинилися в Ійє-Гаварімі, в пустелі, що навпроти Моава, на схід сонця.
12Звідти рушили, і зупинилися в долині Зереду.
13Рушивши звідси, зупинилися біля тієї частини Арнону в пустелі, котра виходить від рубежів Амореїв; бо Арнон – то кордон Моава, між Моавом і Амореєм.
14Тому й сказано у книзі війн Господніх:
15Вагев у Суфі і потоки Арнону, і вершина потоків, котра схиляється до Шебет-Ару і підходить до володінь Моава.
16Звідси вони рушили до Беера. Це та криниця, про яку Господь сказав Мойсеєві: Збери народ, і дам їм води.
17Тоді заспівав Ізраїль пісню оцю: Виповнюйся, кринице, співайте їй;
18Криниця, котру викопали князі, викопали вожді народу за наказом законодавця жезлами своїми. І з пустелі рушили до Маттани.
19З Маттани до Нагаліїлу, із Нагаліїлу на Бамот.
20З Бамоту на Гай, котрий на землі Моава, на верховині гори Пісґі, яка обернена лицем до пустелі.
21І послав Ізраїль послів до Сигона, царя аморейського, щоб сказати:
22Дозволь мені перейти землею твоєю; не будемо заходити в поля і виноградники, не будемо пити з криниць твоїх, а підемо шляхом царським, доки не перейдемо кордонів твоїх.
23Але Сигон не дозволив Ізраїлю йти через свою землю; і зібрав Сигон увесь народ свій, і виступив супроти Ізраїля в пустелю, і дійшов до Йогці, і воював з Ізраїлем.
24І вдарив його Ізраїль мечем, і посів землю його від Арнону до Яббока, аж до рубежів аммонських; тому що міцні були рубежі аммонійців.
25І завоював Ізраїль усі міста оті, і осів у всіх містах аморейських, у Хешбоні і в усіх, які залежали від нього.
26Тому що Хешбон було місто Сигона, царя аморейського; і він воював із попереднім царем моавським, і взяв із рук його всю землю його до Арнону.
27Тому й розповідають оповідачі: Рушайте до Хешбону, нехай спорудять і утвердять місто Сигона.
28Бо вже вогонь вийшов з Хешбону, полум’я з міста Сигонового, і пожер Ар-Моав і володарів вершинами Арнону.
29Горе тобі, Моаве! Загинув ти, народе Кемошів! Віддав синів своїх і доньок своїх у полон аморейського царя Сигона.
30Ми вразили їх стрілами; загинув Хешбон до Дівону, ми спустошили їх до Нофаху, котра поблизу Медеви.
31І жив Ізраїль на землі амореїв.
32І послав Мойсей відвідати Язера, і вони здобули поселення їхні, які залежали від нього, і прогнали амореїв, котрі в них були.
33І повернули й пішли на Башан. І виступив супроти них Оґ, цар башанський, сам і увесь народ його, на битву при Едреї.
34І сказав Господь Мойсеєві: Не бійся його; бо Я віддам його і увесь народ його, і всю землю його в руки твої, і вчиниш із ним, як учинив із Сигоном, царем аморейським, котрий жив у Хешбоні.
35І побили вони його і синів його, і увесь народ його аж так, що жодного не лишилося, і оволоділи землею його.