1А коли зійшов Він з гори, слідом за Ним рушило багато народу.
2Аж ось, підійшов прокажений, вклонився Йому і сказав: Господе! Якщо захочеш, Ти можеш учинити мене чистим (уздоровити).
3Ісус простягнув руку, – і торкнувся його і сказав: Хочу, – будь чистий! І він тієї ж хвилі очистився від прокази.
4І сказав йому Ісус: Гляди, не оповідай про це людям; але піди і покажи себе священикові і принеси дар, котрого звелів Мойсей, на свідчення їм.
5А коли Він прийшов до Капернауму, до Нього підійшов сотник і просив Його:
6Господе! Служник мій лежить удома в немочі і жорстоко страждає.
7Ісус сказав йому: Я прийду і уздоровлю його.
8А сотник у відповідь сказав: Господе! Я не вартий, щоб Ти зайшов під мій дах; але скажи лише слово, і уздоровиться служник мій;
9Бо я також підлегла людина, проте, маючи в себе під рукою вояків, наказую одному: Піди, і йде; і другому: Прийди, і приходить; і своєму служникові: Вчини оце, і вчиняє.
10Коли Ісус почув це, Він здивувався і сказав тим, що йшли за Ним: Істину кажу вам: Навіть в Ізраїлі не знайшов Я такої віри.
11І кажу вам, що численні прийдуть від сходу і заходу і приляжуть з Авраамом, Ісааком і Яковом у Царстві Небесному;
12А сини Царства будуть викинуті геть у пітьму зовнішню: там буде плач і скрегіт зубів.
13І сказав Ісус сотникові: Іди, і, як ти вірував, нехай буде тобі. І одужав служник його о тім часі.
14Коли Ісус прийшов у дім Петра, то побачив тещу його, що лежала в гарячці,
15І торкнувся руки її, і недуга залишила її; і вона підвелася і служила їм.
16А коли настав вечір, до Нього привели багато біснуватих, і Він повиганяв духів словом і уздоровив усіх недужих,
17Щоб справдилося сказане через пророка Ісаю, котрий каже: Він узяв на Себе наші немочі і поніс хвороби.
18А коли Ісус побачив довкола Себе забагато народу, звелів (учням) відпливти на другий берег.
19Тоді один книжник підійшов і сказав Йому: Учителю! Я піду за Тобою, куди б Ти не йшов.
20І сказав йому Ісус: Лисиці мають нори і птахи небесні – гнізда, а Син Людський не має, де й голови прихилити.
21А інший з учнів Його сказав Йому: Господе! Дозволь мені передніше піти й поховати батька мого.
22Але Ісус сказав йому: Йди за Мною і лиши мертвим ховати своїх померлих.
23І, коли зайшов Він у човен, слідом за Ним ступили й учні Його.
24І ось, здійнялася велика буря на морі, аж так, що човен заливали хвилі, а Він спав.
25Тоді учні Його підійшли до Нього, і розбудили Його; сказали: Господе! Врятуй нас: гинемо!
26І сказав їм: Чому ви такі боягузливі, маловіри? Відтак підвівся і заборонив вітрам і морю, і вчинився великий спокій.
27А люди дивувалися й казали: Хто це, що й вітри і море підкоряються Йому?
28І коли Він приплив до другого берега в країну Гадаринську, зустріли Його двоє біснуватих, що вийшли з могильних печер, вельми навіжені, аж так, що ніхто не насмілювався проходити тією дорогою.
29І ось, вони закричали: Що Тобі, Ісусе, Сину Божий, до нас? Прийшов Ти сюди дочасно мучити нас.
30А віддалік од них паслося велике стадо свиней.
31І демони просили Його: Якщо виженеш нас, то пошли нас у стадо свиней.
32І він сказав їм: Ідіть. І вони вийшли й подалися в стадо свиней. І ось, усе стадо свиней кинулося з крутопаду в море, і загинуло у воді.
33А пастухи побігли до міста, і там оповіли, про все, що сталося з біснуватими.
34І ось, ціле місто вийшло назустріч Ісусові і, коли побачило Його, просили, щоб Він відійшов од їхнього краю.