1Тоді Він зайшов у човен, переплив назад і прибув до Свого міста.
2І ось, принесли до Нього недужого, що лежав на ношах. Ісус побачив їхню віру, а тому сказав розслабленому: Збадьорся, сину! Прощаються тобі гріхи твої.
3При цьому деякі із книжників сказали самі в собі: Він ганьбить Бога.
4Ісус знав їхні думки, а тому сказав: Чого дозволяєте бути недобрим замірам у ваших серцях?
5Бо що легше сказати: Прощаються тобі гріхи, чи сказати: Підведися і ходи?
6Проте, аби ви знали, що Син Людський має владу на землі прощати гріхи, – а тоді сказав недужому: Підведися, візьми постіль твою й йди в оселю твою.
7І він підвівся, узяв постіль свою і пішов до оселі своєї.
8А народ, який все це бачив, вельми дивувався і прославляв Бога, Котрий дав таку владу людям.
9Коли Ісус йшов звідти, то побачив чоловіка, що сидів біля митниці, на ймення Матвій, і сказав йому: Іди за Мною. І він підвівся і рушив за Ним.
10І коли Ісус був при столі в його домі, багато митників і грішників прийшли і присіли біля Нього та учнів Його.
11Коли побачили це фарисеї, то сказали Його учням: Нащо Учитель ваш їсть і п’є з митниками і з грішниками?
12А Ісус, коли почув це, сказав їм: Не здорові мають потребу на лікаря, але недужі;
13Підіть, навчіться, що означає: Милости хочу, а не пожертви. Бо Я прийшов покликати не праведників, але грішників до каят тя.
14Тоді приходять до Нього учні Іванові і кажуть: Чому ми і фарисеї постимося багато, а Твої учні не постяться?
15І сказав їм Ісус: Чи можуть журитися сини оселі шлюбної, доки з ними наречений? Але надійдуть дні, коли відбереться у них наречений, і тоді будуть поститися.
16І ніхто до одежі старої не пришиває латки з нової тканини; бо вона збіжиться на старому і діра стане ще більшою.
17Не вливають також вина молодого до старих бурдюків; інакше бурдюки порвуться, і вино витече, і бурдюки пропадуть; але вино молоде вливають до нових бурдюків, і збережеться те і те.
18Коли Він говорив їм це, підійшов до Нього один із старшин, вклонився Йому і сказав: Донька моя щойно померла; але прийди, поклади на неї руку Твою, і вона буде живою.
19І підвівся Ісус, і пішов за ним, і учні Його.
20І ось, жінка, яка дванадцять літ страждала від кровотечі, наблизилася ззаду і торкнулася до поли одягу Його;
21Бо вона казала сама в собі: Якщо лише торкнуся до одежі Його, видужаю.
22А Ісус обернувся, побачив її і сказав: Збадьорся, доню! Віра твоя врятувала тебе. І жінка від тієї хвилини уздоровилася.
23І коли прийшов Ісус до оселі старшини і побачив там сопілкарів і народ, що вчинив гамір,
24То сказав їм: Пропустіть! Бо не вмерла дівчина, але спить. І насміхалися з Нього.
25А коли народ випровадили, Він зайшов, узяв її за руку, і дівчина підвелася.
26І полинула звістка про це по всій землі тій.
27І коли Ісус повертався звідти, за Ним слідом ішли двоє сліпих і кричали: Помилуй нас, Ісусе, сину Давидів!
28А коли Він прийшов до оселі, сліпі наблизилися до Нього: І казав їм Ісус: Чи віруєте, що Я можу те вчинити? Вони сказали Йому: Так, Господе!
29Тоді Він торкнувся їхніх очей і сказав: На віру вашу хай буде вам.
30І прозріли очі їхні. А Ісус суворо наказав їм: Глядіть, щоб ніхто не дізнався.
31Але вони, як тільки вийшли, розголосили про Нього новину по всій землі тій.
32А коли ті виходили, то привели до Нього чоловіка німого і біснуватого.
33І коли демона Він прогнав, німий почав говорити. І народ вельми дивувався і казав: Ніколи не було подібного в Ізраїлі.
34А фарисеї казали: Він виганяє бісів силою князя бісівського!
35І ходив Ісус по всіх містах і поселеннях, навчав у синагогах їхніх, і проповідував Євангелію Царства і уздоровлював усіляку недугу і всіляку неміч у людях.
36Він бачив юрби народу, і пожалів їх, бо вони були виснажені і розпорошені, як вівці, котрі не мають пастиря.
37Тоді сказав учням Своїм: Жнива багато, а женців мало;
38Тож благайте Володаря жнива, щоб вислав женців на ниву Свою.