1Того часу почув Ірод, правитель чотирьох провінцій, оповіді про Ісуса
2І сказав служникам своїм: Це Іван Хреститель; він воскрес із мертвих, і тому такі дива вчиняються ним.
3Бо Ірод схопив був Івана, пов’язав його і вкинув до в’язниці через Іродіяду, дружину брата свого Пилипа.
4Тому що Іван казав йому: Ти не мусиш мати її.
5І хотів убити його, але боявся народу, тому що мали його за пророка.
6А під час святкування дня народження Ірода, донька Іродіяди танцювала перед зібранням і догодила Іродові.
7А тому він з присягою пообіцяв їй дати все, чого вона попросить.
8А вона, навчена матір’ю своєю, сказала: Дай мені отут, на тарелі, голову Івана Хрестителя.
9І засмутився цар; але заради присяги і тих, що були біля столу, звелів дати їй.
10І послав відтяти Іванові голову у в’язниці.
11І принесли голову його на тарелі і дали дівчині, а вона віднесла матері своїй.
12А учні його прийшли, забрали тіло його і поховали його; і пішли й повідали Ісусові.
13І коли зачув Ісус про те, то поплив на човні до пустельної місцини самотою; а народ, зачувши про це, пішов за Ним з міст пішки.
14І, як вийшов Ісус, то побачив безліч людей, і пожалів їх і уздоровив хворих їхніх.
15А коли настав вечір, наблизилися до Нього учні Його і сказали: Місцина тут пустельна, і час уже пізній; відпусти народ, щоб вони пішли до поселення і купили собі їжі.
16Але Ісус сказав їм: Не треба їм відходити; ви дайте їм їсти.
17А вони кажуть Йому: У нас тут лише п’ять хлібів та дві рибини.
18Він сказав: Принесіть їх Мені сюди.
19І звелів народові прилягти на траву, а тоді взяв п’ять хлібів і дві рибини, глянув на небо, благословив, і, переламавши, дав хліби учням, а учні – народові.
20І їли всі, і наситилися; і набрали кусків, що залишилися, дванадцять повних кошів;
21А тих, що їли, було близько п’яти тисяч чоловік, окрім жінок та дітей.
22І тут-таки змусив Ісус учнів Своїх зайти до човна і відпливти передніше від Нього на другий берег, доки Він відпустить народ.
23І коли відпустив народ, то Він зійшов на гору, аби помолитися самотою; і увечері залишався там Сам.
24А човен уже був на середині моря, і його било хвилями, тому що вітер був супротивний.
25А о четвертій сторожі ночі пішов до них Ісус, йдучи морем.
26І учні, коли побачили Його, що Він простує морем, жахнулися і казали: Це привид! – і від страху закричали.
27Але Ісус одразу озвався до них і сказав: Збадьортеся: це Я, не бійтеся.
28Петро сказав Йому у відповідь: Господе! Якщо це Ти, накажи мені прийти до Тебе по воді.
29Він сказав: Іди. Петро вийшов з човна і пішов по воді, щоб наблизитися до Ісуса;
30Але він бачив сильний вітер, і злякався, і почав потопати, а тоді закричав: Господе! Врятуй мене!
31Ісус відразу простягнув руку, підтримав його і сказав йому: Маловірний! Нащо ти засумнівався?
32І коли зайшли вони до човна, вітер затих.
33А ті, що були в човні, підійшли, вклонилися Йому і сказали: Справді, Ти – Син Божий.
34І, перепливши, прибули на землю Генісаретську.
35Мешканці тієї місцини упізнали Його і звістили по всій окрузі тій і принесли до Нього усіх хворих.
36І просили Його, щоб лише торкнутися до поли одежі Його; і котрі торкалися, уздоровлювалися.