1За тих днів, коли зібралося дуже багато народу і нічого було їм їсти, Ісус прикликав учнів Своїх і сказав їм:
2Жаль Мені народу, що вже три дні зі Мною, але нічого не їсть;
3Якщо голодними відпущу їх до осель їхніх, то знесиліють у дорозі, бо деякі з них прийшли здалеку.
4Учні Його відповідали Йому: Звідки хтось зміг би взяти тут у пустелі хлібів, щоб нагодувати їх?
5І запитав у них: Скільки у вас хлібів? Вони сказали: Сім.
6Тоді звелів народові прилягти на землю; і, взявши сім хлібів і подякувавши, переламав і дав учням Своїм, щоб вони роздали; і вони роздали народові.
7Було в них також трохи рибин; благословивши, Він звелів роздавати і їх.
8І їли і наситилися; і набрали кусків, що залишилися, сім кошиків.
9А тих, що їли, було близько чотирьох тисяч. І відпустив їх.
10І відразу зайшов до човна з учнями Своїми, прибув до Далманутського краю.
11Вийшли фарисеї, почали з Ним сперечатися і вимагали від Нього ознак на небі, – спокушали Його.
12І Він, глибоко зітхнувши, сказав: Нащо рід цей вимагає ознак? Істину вам кажу, не дасться родові цьому ознака.
13І покинув їх – знову зайшов до човна і відплив на той бік.
14При цьому учні Його забули взяти хлібів і, окрім одного хліба, не мали з собою в човні.
15А Він заповідав їм, кажучи: Глядіть, бережіться закваски фарисейської і закваски Іродової.
16І міркували поміж собою, говорячи: Це означає, що немає хлібів у нас.
17Ісус дізнався про те, тому сказав їм: Чому хвилюєтеся, через те, що немає у вас хлібів? Ви й досі не розумієте і не тямите? Чи досі у вас закам’яніле серце?
18Маючи очі – не бачите? Маючи вуха – не чуєте? І не пам’ятаєте?
19Коли Я п’ять хлібів переламав для п’яти тисяч люду, скільки кошиків, повних кусками хліба ви набрали? Сказали Йому: Дванадцять.
20А коли сім для чотирьох тисяч, скільки кошиків ви набрали залишених кусків? Сказали: Сім.
21І сказав їм: Як же ви не розумієте?
22Прийшов до Віфсаїду, і привели до нього сліпого й попросили, щоб доторкнувся до нього.
23Він узяв сліпого за руку, вивів його за поселення, помазав слиною очі і поклав на нього руки, та й запитав у нього: Чи бачить щось?
24Він глянув і сказав: Бачу перехожих людей, що ходять, мов дерева.
25Потім знову поклав руки на очі йому і наказав глянути. І він прозрів і почав бачити все виразно.
26І послав його додому, сказавши: Не заходь до поселень і не оповідай нікому в поселенні.
27І пішов Ісус з учнями Своїми в поселення Кесарії Пилипової, а в дорозі запитував учнів Своїх: За кого Мене мають люди?
28Вони відповідали: За Івана Хрестителя, інші – за Іллю, а ще одні – за одного з пророків.
29Він сказав їм: А ви за кого Мене вважаєте? Петро сказав Йому: Ти – Христос!
30І заборонив їм, щоб нікому не говорили про Нього.
31І почав навчати їх, що Синові Людському багато треба вистраждати, відцураються од Нього старці, першосвященики і книжники, і вб’ють Його, а третього дня Він воскресне.
32І говорив про це відверто. Але Петро відкликав Його і почав заперечувати Йому.
33Але Він, обернувшися і глянувши на учнів Своїх, заборонив Петрові, кажучи: Відійди од Мене, сатано, тому що ти міркуєш не про те, що Боже, але що людське.
34А тоді підкликав народ з учнями Своїми і сказав їм: Хто хоче йти за Мною, відмовся од себе і візьми хреста свого і йди слідом за Мною;
35Бо хто хоче життя своє зберегти, той утратить його; а хто втратить життя заради Мене і Євангелії, той збереже його;
36Бо яка користь людині, якщо вона придбає цілісінький світ, а душі своїй нашкодить?
37Або якого викупа дасть людина за душу свою?
38Бо хто посоромиться Мене і Моїх слів у роді цьому перелюбному і грішному, того посоромиться й Син Людський, коли прийде у славі Батька Свого із святими Ангелами.