1Зібралися до Нього фарисеї і деякі з книжників, що прийшли з Єрусалиму;
2І побачили деяких із учнів Його, що їли хліб нечистими, тобто немитими руками, і докоряли за це.
3Бо фарисеї і всі юдеї трималися звичаїв старших, не їдять, старанно не помивши рук;
4І коли прийдуть з торжищ, також не їдять, доки не обмиються. Є ще багато такого, чого вони поклали дотримуватися: пильнують обмивання чаш, глеків, казанів та іншого посуду з міді та столів.
5Потім запитали Його фарисеї і книжники: Чому учні Твої не вчиняють за звичаями давніх, але немитими руками їдять хліб?
6Він сказав їм у відповідь: Добре пророкував про вас, лицемірів, Ісая, як написано: Люди ці шанують Мене устами, а серце їхнє задалеко від Мене.
7Але марно шанують Мене, навчаючи учення і заповідей людських;
8Бо ось ви залишили заповідь Божу, пильнуєте звичаїв людських, обмивання чаш і глеків, і чините багато іншого, схожого на згадане.
9І сказав їм: Чи добре, що ви нехтуєте заповіддю Божою, аби дотриматися своїх звичаїв?
10Бо Мойсей сказав: Шануй батька свого і матір свою; і той, хто лихословить батька чи матір, смертю нехай помре.
11А ви кажете: Хто скаже батькові чи матері: Корван, або дар Богові те, чим ви могли б від мене скористатися.
12Тим самим не даєте змоги зробити щось для батька свого чи матері своєї,
13Порушуючи слово Боже переказами вашими, котрі ви самі склали; чините багато такого, що схоже на згадане.
14А Він прикликав увесь народ і казав їм: Слухайте Мене і розумійте.
15Усе, що входить у людину із зовні, не може опоганити її, але те, що виходить з неї, може опоганити людину.
16Якщо хтось має вуха чути, нехай чує!
17І коли Він від народу зайшов у дім, учні Його запитали в Нього про притчу.
18Він сказав їм: Невже й ви такі нерозважливі? Невже не розумієте, що все те, що входить в людину із зовні, не може опоганити її?
19Тому що не в серце його входить, а в черево, і виходить геть, чим очищається всілякий харч.
20Далі сказав: Те, що виходить з людини, опоганює людину;
21Тому що з нутра, із серця людини виходять недобрі заміри, перелюб, блуд, убивство,
22Крадіж, лихварство, злоба, підступність, безсоромність, завидюще око, зневага Бога, пихатість і безглуздя.
23Усе це зло з нутра виходить і опоганює людину.
24І, вирушивши звідти, прийшов на терени Тирські та Сидонські; а коли зайшов у дім, не захотів, щоби хтось упізнав, але не міг утаємничитися.
25Бо почула про Нього жінка, у котрої донька мала нечистого духа, і невдовзі прибігла й припала Йому до ніг;
26А була та жінка з поган, родом сирофінікійка, і просила Його, щоб вигнав біса з її доньки.
27Але Ісус сказав їй: Дай передніше насититися дітям; бо не добре взяти хліб у дітей і кинути псам.
28Але вона сказала Йому у відповідь: Так, Господе; проте й пси під столом їдять крихти у дітей.
29І сказав їй: За слово це йди собі; демон вийшов із твоєї доньки.
30Коли вона повернулася до свого дому, то виявила, що демон вийшов, а донька лежить на постелі.
31Коли вийшов із теренів тирських і сидонських, Ісус знову попростував до моря Галілейського через володіння Десятимістя.
32І привели до Нього глухого недорікуватого і попросили Його покласти на нього руку.
33Ісус одвів його трохи від народу, вклав пальці Свої у вуха йому, а тоді сплюнув і торкнувся його язика.
34А тоді глянув на небо, зітхнув і сказав йому: Еффата, цебто Відкрийся!.
35І тієї ж миті відкрився в нього слух, і пута його язика урвалися, і почав говорити чисто.
36І наказав їм не говорити нікому. Але скільки він не забороняв їм, вони ще палкіше розголошували.
37І вельми дивувалися і казали: Усе добре вчиняє: і глухим дає чути, а німим – говорити!