1За два дні надходило свято Пасхи й опрісноків. І шукали першосвященики і книжники, як захопити Його підступом і вбити.
2Але міркували: Тільки не на свято, щоб не зчинилося обурення в народі.
3І коли Він був у Віфанії, в домі Симона, хворого на проказу, і приліг, прийшла жінка з алебастровою посудиною мира з нарду чистого та коштовного, і, розбивши посудину, вилила миро Йому на голову.
4А деякі обурилися і говорили поміж собою: Нащо таке марнотратство з тим миром?
5Бо можна було продати його більше, аніж за триста динаріїв, і роздати жебракам. І ремствували на неї.
6Але Ісус сказав: Залишіть її, нащо завдаєте їй прикрости? Вона добру справу вчинила для Мене.
7Бо жебраків завжди маєте поміж собою, і, коли забажаєте, можете їм добродіяти; а Мене не завжди маєте.
8Вона вчинила, що змогла. Заздалегідь помазала тіло Моє на похорон.
9Істину кажу вам: Де лише ця Євангелія проповідувана буде у всьому світі, оповідатимуть і про те, що вона вчинила – як пам’ять про неї.
10І пішов Юда Іскаріотський, один із дванадцятьох, до першосвящеників, щоб видати Його їм.
11А вони, зачувши, зраділи і обіцяли дати йому срібняків. І він шукав подумки, у якій спосіб у сприятливий час видати Його.
12Першого дня опрісноків, коли приносили пасхальне ягня, сказали Йому учні Його: Де Ти хочеш їсти Пасху? Ми підемо й приготуємо.
13І послав двох із учнів Своїх і каже їм: Підіть до міста, і стрінеться вам чоловік, що нестиме глечик води; то йдіть за ним.
14І куди він зайде, скажете господареві дому того: Учитель сказав: Де помешкання, в котрому Я міг би спожити Пасху з Моїми учнями?
15І він покаже вам світлицю велику, застелену та готову; там приготуйте нам.
16І пішли учні Його, і прийшли до міста, і знайшли, як сказав їм; і приготували пасху.
17Коли настав вечір, Він прийшов з дванадцятьма.
18І коли вони сіли і їли, Ісус сказав: Істину кажу вам, що один із вас, який їсть зі Мною, зрадить Мене.
19Вони посмутніли і почали казати Йому один по одному: Чи не я? А також інший: Чи не я?
20А Він сказав їм у відповідь: Один із дванадцяти, що умочує зі Мною в тарелі.
21А втім, Син Людський іде, як написано про Нього; але горе тому чоловікові, котрим Син Людський видається; краще було б тому чоловікові не народжуватися.
22І коли вони їли, Ісус узяв хліб, благословив, переламав, дав їм і сказав: Прийміть, їжте; це – тіло Моє.
23І, взявши чашу, подякував і подав їм: і пили з неї всі.
24І сказав їм: Це – кров Моя Нового Заповіту, що за багатьох проливається.
25Істину кажу вам: Я вже не буду пити від плоду виноградного до того дня, коли буду пити нове вино у Царстві Божому.
26І, проспівавши псалом, пішли на гору Олив,
27І сказав їм Ісус: Усі ви спокуситеся через Мене цієї ночі; бо написано: Уражу пастиря, і порозбігаються вівці.
28А по воскресінні Моєму Я зустріну вас у Галілеї.
29Петро сказав Йому: Якщо навіть усі спокусяться, але не я.
30І сказав йому Ісус: Істину кажу тобі, що нині ти, цієї ж ночі, передніше, аніж двічі проспіває півень, тричі зречешся Мене.
31Але він ще палкіше казав: А хоч би мені й умерти з Тобою, не зречуся Тебе. Те саме й інші казали.
32Прийшли до поселення, що називається Гетсиманія; і Він сказав учням Своїм: Посидьте тут, доки Я помолюся.
33І взяв із Собою Петра, Якова та Івана, а тоді почав тужити і сумувати.
34І сказав їм: Душа Моя страждає смертельно; побудьте тут і пильнуйте.
35І, відійшовши недалеко, упав на землю і молився, щоб, коли можливо, обминула Його ця година;
36І казав: Авва-Отче! Усе можливе Тобі; забери цю чашу від Мене; а втім, не те, чого Я бажаю, але те, чого Ти бажаєш.
37Коли повернувся, то знайшов їх сплячими, і сказав Петрові: Симоне! Ти спиш? Не міг ти пильнувати одну годину?
38Пильнуйте і моліться, щоб не впасти у спокусу: дух бадьорий, а плоть немічна.
39І знову відійшов, молився, і сказав те саме слово.
40А коли повернувся, знову знайшов їх сплячими: бо очі в них поважчали; і вони не знали, що Йому відповідати.
41І прийшов утретє, і сказав їм: Ви все ще спите і спочиваєте? Уже кінець, прийшла година; ось, видається Син Людський в руки грішників;
42Підведіться, ходімо: ось, наблизився той, що зраджує Мене.
43І відразу, як Він іще говорив, прийшов Юда, один із дванадцятьох, і з ним безліч народу з мечами та кілками, від першосвящеників і книжників та старшин.
44А той, що зраджував Його, подав їм знака, сказавши: Кого я поцілую, Той і є; візьміть Його і ведіть обережно.
45І тільки-но прибув, відразу підійшов до Нього і каже: Учителю! Учителю! І поцілував Його.
46А вони поклали на Нього руки свої і схопили Його.
47А один із тих, що стояли поблизу, вихопив меча і вдарив служника першосвященикового і відтяв йому вухо.
48Тоді Ісус сказав їм: Немов на розбійника вийшли ви з мечами й кілками, щоб схопити Мене;
49Кожного дня Я був з вами в храмі і навчав вас, і ви не брали Мене; але нехай справдиться Писання.
50Тоді, залишивши Його, всі повтікали.
51Один юнак, загорнувшися в саме лиш покривало, йшов слідом за Ним; і вояки схопили його.
52Але Він, залишивши покривало, голий утік від них.
53І привели Ісуса до першосвященика; і зібралися до нього всі першосвященики і старшини та книжники.
54Петро здалеку назирці йшов за Ним, навіть до середини двору першосвященика, і сидів із служниками, і грівся біля вогню.
55А першосвященики і увесь синедріон шукали свідчення на Ісуса, щоб зрокувати Його на смерть, і не знаходили.
56Бо чимало лжесвідчили супроти Нього, але й свідчень цих бракувало.
57І деякі, підвівшись, лжесвідчили супроти Нього, і казали:
58Ми чули, як Він казав: Я зруйную цей храм рукотворний і за три дні збудую інший, нерукотворний.
59Але й такого свідчення їхнього було замало.
60Тоді першосвященик став посередині і спитав Ісуса: Чому нічого не відповідаєш? Що вони супроти Тебе свідчать?
61Але Він мовчав і не відповідав нічого. Знову першосвященик запитав Його і сказав Йому: Чи Ти Христос, Син Благословенного?
62Ісус сказав: Я; і ви побачите Сина Людського, Котрий сидить праворуч сили Божої, і що по хмарах іде небесних.
63Тоді першосвященик роздер шати свої і сказав: Нащо нам додаткові свідки?
64Ви чули ганьбу на Бога; як вам видається? І всі вони ухвалили, що Він мусить померти.
65І деякі почали плювати на Нього, і, затуляючи Йому лице, били Його і говорили Йому: Пророкуй! І служники били Його по щоках.
66Коли Петро був на подвір’ї внизу, прийшла одна служниця першосвященика.
67І, забачивши Петра, що грівся, і, придивившися до нього, сказала: Ти також був з Ісусом Назарянином.
68Але він зрікся, сказавши: Не знаю і не розумію, про що ти мовиш? І вийшов геть на переднє подвір’я; і заспівав тоді півень.
69А служниця побачила його знову і почала говорити всім, що тут стояли: Цей із них.
70Він знову зрікся. А невдовзі ті, що тут стояли, знову почали казати Петрові: Справді, ти один із них; бо ти галілеянин, і говірка твоя схожа.
71А він почав присягатися й божитися: Не знаю Чоловіка Цього, про Котрого говорите.
72Тоді заспівав півень уже вдруге. І пригадав Петро слово, сказане Ісусом: Перш ніж півень заспівав двічі, тричі зречешся Мене. І почав плакати.