1Потім Ісус зайшов до Єрихону і переходив містом.
2І ось, чоловік на ім’я Закхей, старшина митників і вельми багатий,
3Хотів бачити Ісуса, Хто Він, але не міг за народом, тому що був малий на зріст;
4Він побіг наперед, виліз на смоковницю, аби побачити Його, тому що Він мав проходити повз неї.
5Коли Ісус підійшов до цього місця, то глянув і побачив його, а тоді сказав йому: Закхею! Злізай скорше, бо сьогодні треба Мені бути у тебе в оселі.
6І він квапливо зліз і прийняв Його з радістю.
7І всі, коли побачили те, почали нарікати й казали, що Він зайшов до грішного чоловіка.
8А Закхей сказав Господові: Господе! Половину маєтку я віддам убогим, і якщо когось покривдив, поверну учетверо.
9Ісус сказав йому: Нині прийшло спасіння домові цьому, тому що й він – син Авраама;
10Бо Син Людський прийшов, щоб знайти і врятувати загинуле.
11А коли вони слухали це, долучив притчу, бо Він був поблизу Єрусалиму, і вони думали, що невдовзі має відкритися Царство Боже.
12Отож, Він сказав: Один чоловік шляхетного роду зібрався в далеку країну, щоб одержати царство і повернутися;
13Він покликав десять служників своїх, дав їм десять мін і сказав їм: Пускайте їх у діло, поки я повернуся.
14Але громадяни ненавиділи його і відправили услід за ним посланців сказати: Не хочемо, щоб він царював над нами.
15І коли повернувся, прийнявши царство, звелів прикликати до себе служників тих, котрим дав срібло, щоб дізнатися, хто що надбав.
16Прийшов перший і сказав: Володарю! Міна твоя принесла десять мін.
17І сказав йому: Гаразд, старанний слуго! За те, що ти в малому був вірний, візьми управу над десятьма містами.
18Прийшов другий, і сказав: Володарю! Міна твоя принесла п’ять мін.
19Сказав також цьому: І ти будь над п’ятьма містами.
20Прийшов третій, і сказав: Володарю! Ось міна твоя, котру я беріг, загорнувши в хусточку;
21Бо я боявся тебе, тому що ти чоловік жорстокий: береш, чого не клав, і жнеш, чого не сіяв.
22Володар сказав йому: Твоїми устами буду судити тебе, лукавий служник! Адже ти знав, що я людина жорстока, беру, чого не клав, і жну, чого не сіяв.
23Чому ти не пустив срібло моє в діло, щоб я, повернувшись, одержав його з прибутком?
24І сказав тим, що стояли перед ним: Візьміть у нього міну і дайте тому, що має десять мін.
25Сказали йому: Володарю! У нього є десять мін!
26Повідую вам: кожному, хто має, дасться, а в того, хто не має, відбереться й те, що має.
27А ворогів моїх тих, котрі не хотіли, щоб я царював над ними, приведіть сюди і вбийте на моїх очах.
28Сказавши це, Він пішов далі, входячи до Єрусалиму.
29І коли наблизився до Вітфагії та Віфанії, до гори, що Оливною зветься, послав двох учнів Своїх,
30Сказавши: Ідіть у поселення, що перед вами; як увійдете до нього, знайдете молодого віслюка прив’язаного, на якого ніхто з людей ніколи не сідав; відв’яжіть його і приведіть;
31І, якщо хтось запитає вас: Нащо відв’язуєте? – скажете йому так: Він необхідний Господові.
32Посланці пішли і знайшли, як Він казав їм.
33А коли вони відв’язували молодого віслюка, господарі його сказали їм: Нащо відв’язуєте віслюка?
34Вони відповідали: Він необхідний Господові.
35І привели його до Ісуса; і накинули одежу свою на віслюка і всадовили на нього Ісуса.
36І коли Він їхав, стелили одежу свою на дорозі.
37А коли Він наблизився до узвозу з Оливної гори, то всі численні учні почали з радістю й голосно прославляти Бога за всі чудеса, котрі вони бачили,
38Кажучи: Благословенний Цар, що йде в ім’я Господнє! Мир на небесах і слава на висоті!
39І деякі фарисеї з-поміж народу сказали Йому: Учителю! Заборони учням твоїм.
40Але Він сказав їм у відповідь: Повідую вам, що, коли вони замовкнуть, то заволає каміння.
41І коли наблизився до міста, то глянув на нього й заплакав над ним,
42І сказав: О, якби хоч ти цього дня спізнало, що слугує мирові твоєму! Але це утаємничене нині від очей твоїх,
43Бо прийдуть на тебе дні, коли вороги твої валом тебе оточать, і обляжуть тебе, і тіснитимуть тебе звідусіль,
44І розорять тебе, і повбивають діток твоїх, і не залишать у тебе каменя на камені, за те, що ти не пізнало часу відвідин твоїх.
45А коли зайшов до храму, почав виганяти купців, що продавали, і покупців, що купляли,
46Кажучи їм: Написано: Дім Мій є дім молитви; а ви вчинили його вертепом розбійників.
47І навчав щодня у храмі. А першосвященики і книжники й старшини народу шукали можливости убити Його,
48І не знаходили, що б іще вчинити з Ним, тому що увесь народ горнувся до Нього й слухав Його.