1Одного дня, коли Він навчав народ у храмі і благовістив, наблизилися першосвященики і книжники із старшинами,
2І сказали Йому: Повідай нам, якою владою Ти все це чиниш, або хто дав Тобі цю владу?
3Він сказав їм у відповідь: Запитаю Я вас про одне, і скажіть Мені:
4Хрещення Іванове з небес було, чи від людей?
5А вони, порадившися поміж собою, казали: Якщо скажемо: З небес, то мовить: Чому ж ви не повірили йому?
6А якщо скажемо: Від людей, то увесь народ поб’є нас камінням, бо він переконаний, що Іван є пророк.
7І відповідали: Не знаємо, звідки.
8Ісус сказав їм у відповідь: І Я не скажу вам, якою владою це вчиняю.
9І почав Він оповідати народові притчу оцю: Один чоловік посадив виноградника і віддав його виноградарям, а сам виїхав на тривалий час;
10А вже певного часу послав до виноградарів служника, щоб вони дали йому плодів з виноградника, але виноградарі, побивши його, відіслали ні з чим.
11І знову послав до них іншого служника, але вони й цього прибили й облаяли й відіслали ні з чим.
12І ще третього послав; але вони й цього, зранивши, прогнали.
13Тоді сказав господар виноградника: Що маю вчинити? Пошлю сина мого улюбленого; можливо, побачивши його, засоромляться.
14Але виноградарі, побачивши його, міркували поміж собою, кажучи: Це – спадкоємець; ходімо, заб’ємо його, і спадок його буде нашим.
15І вивели його геть із виноградника і вбили. То що вчинить з ними господар винограднику?
16Прийде і вигубить виноградарів тих і віддасть виноградника іншим. Ті, що це чули, сказали: Нехай не буде!
17Але Він поглянув на них і сказав: Що означає це, що написане: Камінь, котрого відкинули будівничі, той самий (камінь) став наріжним!
18Кожний, хто впаде на той камінь, розіб’ється; а на кого він упаде, того роздушить.
19І шукали в цім часі священики і книжники, аби покласти на Нього руки, але боялися народу, бо втямили, що про них сказав Він цю притчу.
20І спостерігали за Ним, а тоді підіслали недобрих людей, котрі вдавали з себе праведних, щоб Його упіймати на якомусь слові, а відтак видати старшинам і владі правителя.
21І вони запитали Його: Учителю! Ми знаємо, що Ти правдиво говориш і навчаєш, і не зважаєш на особу, але істинно Божої дороги навчаєш.
22Чи дозволено нам давати кесареві податок, чи ні?
23А Він, зрозумівши лукавство їхнє, сказав їм: Нащо ви Мене спокушаєте?
24Покажіть Мені динарій: Чиє на ньому зображення і напис? Вони відповідали: Кесарове.
25Він сказав їм: Отож, віддайте кесарове кесарю, а Боже – Богові.
26І не могли зловити Його на слові перед народом, і, здивувавшися з відповіді Його, замовкли.
27Тоді прийшли деякі із саддукеїв, що нехтують воскресінням, і запитали Його:
28Учителю! Мойсей написав нам, що коли у когось помре брат, котрий мав дружину, і помре бездітним, то брат його мусить взяти його дружину і відновити сім’я братові своєму.
29Було семеро братів: перший, узявши дружину, помер бездітним;
30Узяв ту дружину другий (брат), і той помер бездітним;
31Узяв її третій, і також усі семеро, й померли, не залишивши дітей;
32Після всіх померла й жінка.
33Отож, за воскресіння котрого з них буде вона дружиною? Бо семеро мали її за дружину.
34Ісус сказав їм у відповідь: Діти віку цього шлюбляться і виходять заміж;
35А ті, що будуть достойні того віку і воскресіння з мертвих, – не будуть ні одружуватися, ні заміж виходити.
36І померти вже не можуть, бо вони такі ж, як ангели, і суть сини Божі, будучи синами воскресіння.
37А що мертві воскреснуть, то й Мойсей показав при купині, коли назвав Господа Богом Авраама, і Богом Ісаака, і Богом Якова.
38Але Бог не є Бог мертвих, а живих, бо в Нього всі живі.
39На це деякі із книжників сказали: Учителю! Ти добре сказав.
40І вже не сміли запитувати Його ані про що. А Він сказав їм:
41Чому кажуть, що Христос є син Давидів?
42Адже сам Давид каже у книзі Псалмів: Сказав Господь Господові моєму: Сиди праворуч Мене,
43Аж доки покладу ворогів Твоїх до підніжжя ніг Твоїх.
44Отож, Давид Господом називає Його; то як же Він син йому?
45І коли слухав увесь народ, Він сказав учням Своїм:
46Остерігайтеся книжників, котрі полюбляють ходити в довгій одежі і люблять вітання в народних зібраннях, сидіти попереду в синагогах і перші місця на бенкетах,
47Котрі пожирають оселі вдів і лицемірно довго моляться; через те вони дістануть найтяжче осудження.