1І піднявся Ангел Господній з Ґілґалу до Бохіму, і сказав: Я вивів вас із Єгипту і ввів вас на землю, про котру присягався батькам вашим – дати вам, і сказав: Я не порушу заповіту Мого з вами повік.
2І ви не приставайте на спілку з мешканцями цієї землі; жертовники їхні поруйнуйте. Та ви не дослухалися голосу Мого. Що ви оце вчинили?
3І тому кажу Я: Не прожену їх од вас, і будуть вони вам зашморгом, і боги їхні будуть для вас пасткою.
4Коли Ангел Господній промовив слова оці всім синам Ізраїля, то народ зчинив крик і заплакав.
5А тому й називають те місце Бохім. Там принесли вони пожертву Господові.
6Коли Ісус відпустив народ, рушили сини Ізраїля, кожний до свого наділу, щоб дістати у спадок землю,
7Тоді народ служив Господові упродовж усіх днів Ісуса, і в усі дні старшин, котрих життя тривало після Ісуса і котрі бачили всі великі діяння Господні, котрі Він учинив Ізраїлеві,
8Та коли помер Ісус, син Навинів, служник Господній, маючи сто десять літ,
9І поховали його в межах спадку його в Тімнат-Хересі, на Ефраїмовій горі, на північ від пагорба Ґааш.
10І коли все покоління прилучилося до своїх батьків, і постало після них друге покоління, котре не відало Господа і діянь Його, котрі Він учиняв Ізраїлю,
11Тоді сини Ізраїля почали чинити лихе перед очима Господа, і почали служити Баалові,
12Залишили Господа, Бога батьків своїх, Котрий вивів їх із єгипетської землі, і навернулися до інших богів, богів народів, що оточували їх, і поклонялися їм і спонукали Господа гніватися.
13Залишили Господа, і почали служити Баалові та Астарті.
14І спалахнув гнів Господній на Ізраїля, і віддав їх в руки грабіжників, і грабували їх; і віддав їх у руки ворогів, що оточували їх, і не могли вже устояти перед ворогами своїми.
15Куди вони не пішли б, рука Господня скрізь чинила їм лихе, як говорив їм Господь і як присягався їм Господь. І було їм вельми тісно.
16Проте настановив їм Господь суддів, котрі рятували їх від рук грабіжників їхніх.
17Але й суддям вони не корилися, а блудодіяли за іншими богами і поклонялися їм, і притьмом ухилялися від шляху, котрим ходили їхні батьки, підкоряючись заповідям Господнім. Вони так не чинили.
18Коли Господь настановляв їм суддів, то Сам Господь був із суддею і рятував їх од ворогів їхніх – упродовж усіх днів того судді: тому що жалів їх Господь, чуючи стогін їхній через тих, що пригноблювали і утискали їх.
19Проте тільки-но вмирав суддя, вони знову учиняли гидкіше батьків своїх, схилялися до інших богів, служили і поклонялися їм. Не відступалися од справ своїх і від упертого шляху свого.
20І спалахнув гнів Господній на Ізраїля, і сказав Він: За те, що народ цей переступив заповіта Мого, котрого Я залишив батькам їхнім, і не підкоряються голосові Моєму,
21Я не буду вже проганяти від них жодного з отих народів, котрі залишив Ісус, коли помирав,
22Щоб Я міг випробувати Ізраїля: чи будуть вони дотримуватися шляху Господнього і ходити по ньому, як дотримувалися батьки їхні, чи ні?
23І тому залишив Господь народи ці, і не прогнав їх невдовзі, і не віддав їх у руки Ісуса.