1Ось ті народи, котрих залишив Господь, щоб випробувати ними ізраїльтян, всіх, навіть тих, котрі не відали про всі війни ханаанські,
2Для того лише, щоб знали і навчилися війни наступні покоління синів Ізраїля, які передніше не знали її:
3П’ятеро володарів филистимських, усі ханаанеї, сидоняни, і хіввеяни, які мешкали на горі Ливан, від гори Баал-Гермон аж до входу в Хамат.
4І були вони залишені на випробування ними Ізраїля, щоб спізнати, чи слухняні вони заповідям Господнім, котрі Він заповідав батькам їхнім через Мойсея.
5І жили сини Ізраїля серед ханаанеїв, хеттеїв, амореїв, періззеїв, хіввеїв і євусеїв;
6І брали дочок їхніх собі за дружин, і своїх дочок віддавали за синів їхніх, і служили богам їхнім.
7І вчинили сини Ізраїля лихе перед очима Господа, і забули Господа, Бога свого, і служили Баалам і Астартам.
8І тому спалахнув гнів Господній на Ізраїля, і віддав їх в руки Кушан-Рішатаїма, царя Араму Месопотамського, і служили сини Ізраїля Кушан-Рішатаїмові вісім літ.
9Тоді заволали сини Ізраїля до Господа, і висунув Господь рятівника синам Ізраїля, котрий врятував їх, Отніїла, сина Кеназа, молодшого брата Калева.
10Був на ньому Дух Господній, і він судив Ізраїля; він рушив на війну, і віддав Господь в руки його Кушан-Рішатаїма, царя арамського, і здолала його рука Кушан-Рішатаїма.
11І була в замиренні земля сорок літ. І помер Отніїл, син Кеназів.
12А сини Ізраїля знову почали учиняти лихе перед очима Господа, і зміцнив Господь Еґлона, царя моавського, супроти Ізраїля, за те, що вони учиняли лихе перед очима Господа.
13Він зібрав до себе синів аммонових та амаликових, та й пішов і завдав поразки Ізраїлеві, і вони захопили місто Пальмових дерев.
14І служили сини Ізраїлеві Еґлонові, цареві моавському, вісімнадцять літ.
15Тоді заволали сини Ізраїля до Господа, і Господь висунув їм рятівника Егуда, сина Ґерового, із синів Беньяміна, котрий був лівша. І послали сини Ізраїля через нього дарунки Еґлонові, цареві моавському.
16А Егуд зробив собі меча двосічного, на лікоть завдовжки і приперезав його під плащем своїм до правого стегна.
17І підніс дарування Еґлонові, цареві моавському; а Еґлон був чоловіком вельми тілистим.
18Коли підніс Егуд всі дарування і відпустив людей, що принесли дари,
19То сам повернувся од вирізьблених ідолів, що уздовж Ґілґалу, і сказав: Є у мене таємне слово до тебе, царю. Він сказав: Тихше! І вийшли від нього всі, хто стояв біля нього.
20Егуд увійшов до нього; він сидів у прохолодній світлиці, котра була в нього окремо. І сказав Егуд: У мене є до тебе слово Боже. Еґлон підвівся зі стільця.
21Егуд простягнув ліву руку свою і взяв меча з правого стегна свого, і застромив його в черево його
22Так, що увійшло вістря й руків’я, і жиром запливло вістря; бо Егуд не витягнув меча із черева його, і він (меч) вийшов позаду.
23І вийшов Егуд у сіни, і зачинив за собою двері світлиці, і замкнув.
24Коли він вийшов, служники Еґлонові прийшли і бачать: ось двері світлиці замикані, і говорять: Мабуть, він для потреби своєї в прохолодному покої.
25І чекали вони, аж доки ніяково їм стало, але, бачачи, що він не відмикає дверей світлиці, взяли ключа і відімкнули, аж ось, їхній володар лежить мертвий на долівці!
26Доки вони зволікали, вражені, Егуд тим часом утік, пройшовши мимо ідолів, і втік до Сеїру.
27А тільки-но прийшов, засурмив у сурму на горі Ефраїмовій, і зійшли з ним сини Ізраїля з гори, і він ішов перед ними.
28І сказав їм: Ходіть за мною, бо віддав Господь ворогів ваших моавитян у руки ваші. І рушили за ним, і перехопили йорданські переходи до Моава, і не давали нікому переходити.
29І побили в той час моавитян близько десяти тисяч чоловік, все здорових та міцних, і ніхто не врятувався втечею.
30Так приборкані були того дня моавитяни під руку Ізраїля, і була в замиренні земля вісімдесят літ.
31Після нього був Шамґар, син Анатів, котрий шістсот чоловіків филистимлян побив києм на худобу. І він також порятував Ізраїля.