1Істинно, істинно кажу вам: Хто не дверима входить в кошару овечу, але перелазить деінде, той злодій і розбійник;
2А той, що дверима входить, є пастир вівцям;
3Йому брамник відчиняє, і вівці підкоряються голосові його, і він кличе своїх овечок на ім’я і виводить їх;
4І коли виведе овечок своїх, то йде перед ними, а вівці йдуть за ним, тому що знають голос його;
5А за чужинцем не йдуть, але втікають від нього, тому що не знають чужого голосу.
6Оцю притчу сказав їм Ісус; але вони не зрозуміли, про що їм оповідав.
7Тому Ісус знову сказав їм: Істинно, істинно кажу вам, що Я – двері вівцям.
8Усі, скільки їх переді Мною не переходило, є злодії і розбійники; але вівці не послухали їх.
9Я є двері: хто увійде Мною, той урятується, і увійде, і вийде, і пасовисько знайде.
10Злодій приходить лише для того, щоб украсти, вбити і погубити; Я прийшов для того, щоб мали життя і мали його уповні.
11Я – пастир добрий: добрий пастир життя своє покладе за овечок.
12А найманець, не пастир, котрому вівці не свої, бачить вовка, що прийшов, і залишає овечок і втікає, а вовк викрадає овечок і розганяє їх;
13А найманець утікає, тому що найманець, і не дбає про овечок.
14Я добрий пастир, і знаю Моїх, і Мої знають Мене.
15Як Батько знає Мене, отак і Я знаю Батька, і життя Моє кладу за овечок.
16Є у Мене й інші вівці, котрі не з цієї отари, і тих належить Мені привести: і вони почують голос Мій, і буде одна отара і один Пастир.
17Тому любить Мене Батько, що Я віддаю життя Моє, щоб знову його прийняти;
18Ніхто не відбере його в Мене, але Я Сам віддаю його: маю владу віддати його, і владу маю знову прийняти його; цю заповідь одержав Я від Батька Мого.
19Від цих слів знову стався розбрат поміж юдеями.
20Чимало було таких, котрі казали: Він одержимий демоном і божеволіє; нащо слухаєте Його?
21Інші казали: Це слова не біснуватого; чи може демон відкривати очі сліпим?
22А було тоді в Єрусалимі свято Оновлення, і була зима.
23І ходив Ісус у храмі, у притворі Соломоновому.
24Тут юдеї обступили Його і казали Йому: Чи довго триматимеш нас у непевності? Якщо Ти Христос, скажи нам відверто.
25Ісус відповів їм: Я сказав вам, і не вірите; діяння, котрі вчиняю Я в ім’я Вітця Мого, вони свідчать про Мене.
26Але ви не вірите, бо ви не з овець Моїх, як Я сказав вам;
27Вівці Мої підкоряються голосові Моєму, і Я знаю їх, і вони йдуть за Мною,
28І Я даю їм життя вічне, і не загинуть повік, і ніхто не вирве їх з руки Моєї;
29Батько Мій, Котрий дав Мені їх, більший від усіх, і ніхто не може викрасти їх з руки Батька Мого;
30Я і Мій Батько – одне.
31Аж тут юдеї знову схопили каміння, щоб убити Його.
32Ісус відповів їм: Багато добрих діянь Я показав вам від Батька Мого; за котре з них хочете забити Мене камінням?
33Юдеї сказали Йому у відповідь: Не за добрі діяння хочемо забити Тебе камінням, але за зневагу до Бога і за те, що Ти, будучи людиною, маєш Себе за Бога.
34Ісус відповів їм: Чи не написано в законі вашому: Я сказав: ви боги?
35Якщо Він назвав богами тих, до котрих було слово Боже, і не може порушуватися Писання,
36Чи Тому, Котрого Батько освятив і послав у світ, ви кажете: Зневажає Бога, тому, що Я сказав: Я Син Божий?
37Якщо Я не вчиняю діянь Батька Мого, не вірте Мені;
38А якщо вчиняю, то, коли не вірите Мені, вірте діянням Моїм, щоби пізнати і повірити, що Батько в Мені і Я в Ньому.
39Тоді знову шукали нагоди схопити Його; але Він ухилився від їхніх рук,
40І пішов знову за Йордан, на те місце, де передніше хрестив Іван, і залишився там.
41Чимало прийшло до Нього і казали, що Іван не вчинив жодного дива; але все, що сказав Іван про Нього, було правдиве.
42І багато там увірували в Нього.