1І відповідав Йов, і сказав:
2Справедливо! Відаю, що так є; але як виправдається чоловік перед Богом?
3Якщо забажає розпочати з Ним суперечку, то не відповість Йому на жодне запитання із тисячі.
4Премудрий серцем і могутній силою; хто повставав супроти Нього і залишався в спокої?
5Він пересуває гори, і не впізнають їх; Він перетворює їх у гніві Своєму;
6Зрушує землю з місця її, і стовпи її тремтять;
7Скаже сонцю, – і не зійде, і на зорі кладе печать.
8Він один розпросторює небеса і простує по хвилях морських.
9Він утворив Ведмедицю, Оріона і Волосожара і скарбниці півдня;
10Він чинить велике, незбагнене і дивовижне, котрому немає числа.
11Ось, Він пройде переді мною, і не побачу Його; пролине, і не побачу Його.
12Візьме, – і хто заборонить Йому? Хто скаже Йому: Що Ти вчинив?
13Бог не відверне гніву Свого; перед Ним упадуть захисники Раґава (Єгипту).
14Тим паче, хіба можу я відповідати Йому і віднаходити собі слова перед Ним?
15А хоч би я мав рацію перед Ним, та не буду я відповідати, а буду благати Суддю мого.
16А якби я покликав, і Він відповів мені, – я не повірю, що голос мій почує Той,
17Хто у бурі вражає мене, і примножує безневинно рани мої,
18Не дає мені перевести духа, але насичує мене гіркотами.
19Якщо вдатися до сили, то Він могутній; якщо до суду, то хто зведе мене з Ним?
20Якщо я буду виправдовуватися, то мої ж таки уста звинуватять мене; коли кажу, що я досконалий, це також доведе мою неправду.
21Безневинний я; не хочу знати душі моєї, зневажаю життя своє.
22Тому я сказав, що Він знищує і досконалого, і нечестивого.
23Якщо бич уражає (убиває) раптово, то Він буде сміятися на суді безневинного.
24Землю дано в руки гріховод, обличчя суддів її Він запинає. Якщо не Він, то хто?
25Дні мої швидші гінця, – біжать, не бачать добра;
26Линуть, мов легенькі човни, як орел падає на здобич.
27Якщо сказати мені: Забуду я оскарження мої, позбавлюся сумного вигляду і підбадьорюся;
28То боюся усіх страждань моїх, знаючи, що Ти не будеш тримати мене безневинним.
29Якщо ж я винуватий, то навіщо марно страждаю?
30Навіть, якщо обмиюся я сніговою водою і зроблю свої руки білими, як ніколи,
31То й за такої обстави Ти зануриш мене в багнюку, і гидуватиме мною одежа моя.
32Тому що Він не людина, як я, щоб я міг відповідати Йому, і йти разом з Ним на суд.
33Немає поміж нами посередника, котрий поклав би руку свою на нас обидвох.
34Нехай же відхилить Він від мене берло Своє, і страх Його нехай не жахає мене;
35І тоді я буду говорити, і не злякаюся Його; бо я не такий сам у собі;