1І відповідав шах’янин Білдад і сказав:
2Чи довго слова уст твоїх будуть, як бурхливий вітер?
3Невже Бог спотворює суд і Вседержитель перекручує правду?
4Якщо сини твої грішили супроти Нього, то Він віддав їх в руку беззаконня їхнього.
5Якщо ти будеш старанно шукати Бога і будеш молитися Всемогутньому,
6І якщо ти чистий і справедливий, то Він уже нині постане перед тобою і наповнить оселю твою справедливістю.
7І якщо на початку в тебе було замало, то в прийдешньому буде вельми багато.
8Запитай, я благаю тебе, у попередніх родів і збагни спостереження батьків їхніх;
9А ми вчорашні, і нічого не знаємо, тому що наші дні на землі – тінь.
10Ось, вони навчать тебе, скажуть тобі і від серця свого скажуть слова.
11Чи підведеться тростина без води? Чи виросте очерет без вологи?
12Ще він у свіжості своїй, і не зв’язаний, а засихає раніш від будь-якої трави.
13Такі шляхи усіх, що забувають Бога; і надія лицеміра згине;
14Сподівання його підтяте, і певність його – житло павука.
15Зіпреться на дім свій і не встоїть; вхопиться за нього і не втримається.
16Зеленіє він на сонці, за садок сягають гілки його;
17У купу каміння проростає коріння його, поміж каміння вростає.
18Та коли вирвуть його з місця його, воно відмовиться від нього: Я не бачило тебе!
19Ось радість дороги його! А вже з пороху (землі) інші ростуть.
20Бачиш, Бог не відкидає безвинного, і не підтримує руку злодіїв.
21Він іще виповнить уста твої сміхом і губи твої радісним погуком.
22Ті, що ненавидять тебе, покриються соромом, і шатра безбожних не буде!