1Благай зараз, якщо є Той, Хто буде відповідати тобі. І до кого із святих ти звернешся?
2Авжеж, безглуздого убиває гнівливість, і безтямного нищить дратівливість.
3Бачив я, як безглуздий закорінюється, і тієї ж миті прокляв дім його.
4Діти його задалеко від спасіння, їх будуть бити біля брами, і не матимуть захисника.
5Жниво його з’їсть голодний, і навіть з-за терну дістане його, і спраглі поковтають майно його.
6Авжеж, не з тліну виходить горе, і не з-під землі виростає біда.
7Ні. Але людина народжується в стражданнях, щоб угору линути, як іскри.
8Проте я до Бога звернувся б, у справі моїй поклався б на Бога,
9Котрий чинить великі діяння і бездослідні, предивні, яким немає числа;
10Дає дощ на лице землі, і посилає води на обличчя ланів;
11Принижених ставить на високе, і зажурені підносяться до спасіння.
12Він зруйнує заміри підступних, і руки їхні не звершать задуманого.
13Він виловлює мудраків їхнім-таки лукавством, і змова хитрих стає надаремною.
14Удень вони перебувають у пітьмі і в полудень ходять навпомацки, мов уночі.
15Він рятує бідного від меча, від уст їхніх і від руки міцної.
16І є нещасному надія, і неправда зачиняє уста свої.
17Щаслива людина, котру Бог картає, а тому науки Вседержителя не відкидай.
18Тому що Він завдає ран, і Сам перев’язує їх; Він уражає, і Його ж таки руки лікують.
19У шести бідах порятує тебе, і в сьомій не торкнеться до тебе лихо.
20У голодну пору визволить тебе від смерти, і на війні – від сили меча.
21Від бича язика сховаєш себе, і не злякаєшся спустошення, коли воно прийде.
22Із спустошення і голоду насміхатимешся, і звірів земних не злякаєшся;
23Тому що з камінням у полі в тебе спілка, і звірі польові в мирі з тобою.
24І спізнаєш, що шатро твоє у безпеці, і будеш дивитися за домом своїм, і не згрішиш.
25І побачиш, що насіння твоє численне, і паростки твої, мов трава на землі.
26Зійдеш до гробу у поважному віці, як укладаються снопи пшениці свого часу.
27Ось, що ми спізнали; зрештою, так воно і є: вислухай це і затям для себе.