1Дихання моє вичахає; дні мої загасають; гроби готові для мене.
2Якби не глум їхній, то й поміж суперечками їхніми око моє мало б спокій.
3Заступися, дай поруку, Сам за мене перед Собою! Інакше хто дасть поруку за мене?
4Бо Ти закрив серце їхнє від розуміння, і тому не даєш узяти гору.
5Хто прирікає друзів своїх на здобич, у того в дітей очі сліпнуть.
6Він учинив мене приповідкою для народу і посміховиськом для нього.
7Потемніло від гіркот око моє, і всі члени мої – наче тінь.
8Здивуються з цього праведні, і безвинний прогнівається на лицеміра.
9Але праведник буде міцно триматися шляху свого, і чистий руками буде все більше зростати на силі.
10Виступайте всі ви, – і підійдіть, не знайду я мудрого поміж вами.
11Дні мої проминули; думи мої – набуток серця мого, – урвалися.
12А вони ніч хочуть перетворити на день, а світло наблизити до лиця пітьми.
13Якби я навіть наджидати став, то шеол дім мій; у пітьмі застелю я постіль мою;
14Гробові скажу: Ти батько мій; до черви: Ти матір моя і сестра моя.
15То де після цього надія моя? І очікуване мною, хто побачить?
16До шеолу зійде вона, і буде спочивати зі мною у тліні.