1І відповідав Білдад шух’янин, і сказав:
2Коли ж ви припинете подібні вислови? Поміркуйте, а відтак будемо розмовляти.
3Нащо вважатися нам за тварин і стати зневаженими у власних очах ваших?
4О, ти, що роздираєш душу твою у гніві своєму! Невже заради тебе існує земля, і скеля має зсунутися з місця свого?
5Авжеж, світильник у злочинця загасне, і не залишиться й іскри від його вогню.
6Потьмяніє світло в шатрі його, і світильник його загасне над ним.
7Скоротяться кроки могутности його, і повалить його власний замір його.
8Тому що він попаде в пастку своїми ногами і тенетами ходити буде.
9Пастка схопить за ногу його, і грабіжник упіймає його.
10Утаємничені від нього на землі сильця і засідки на дорозі.
11Зусібіч будуть лякати його жахи, і примусять його кидатися навбоки.
12Виснажиться від голоду сила його, і погибель уже є, обіч у нього.
13Пожере члени тіла його, пожере члени його первісток смерти.
14Вижене із шатра його впевненість його, і це кине його до царя жахів.
15Оселяться в шатрі його, тому що він уже не належить йому; житло його буде посипане сіркою.
16Знизу підсохне коріння його, і зверху зів’януть гілки його,
17Пам’ять про нього щезне на землі, і ймення його не буде на майдані.
18Виженуть його із світла в пітьму і зітруть його з лику землі.
19Ні сина його, ні внука не буде в народі його; і нікого не залишиться в житлах його.
20Від згадки про день його жахнуться нащадки, і сучасники будуть виповнені трепетом.
21Ось такі житла беззаконного, і отаке місце того, хто не знає Бога!