1Утікайте, діти Беньямінові, із осереддя Єрусалиму, і в Текої засурміте сурмою, і дайте ознаку вогнем в Бет-Гаккерем, бо з півночі насувається біда і погибель велика.
2Спустошу Я доньку Сіону, вродливу і випещену,
3Пастухи зі своїми чередами прийдуть до неї; понапинають шатра довкола неї, кожний буде пасти свою частку.
4Готуйте супроти неї війну; підводьтеся і підемо в полудень, горе нам! День уже на спадні, залягають вечірні сутінки.
5Підводьтеся, підемо навіть уночі, і зруйнуємо оселі її!
6Бо так говорить Господь Саваот: Рубайте дерева і нагортайте насипа супроти Єрусалиму: це місто має зазнати покарання; в ньому всіляке пригнічення.
7Як джерело виливає із себе воду, так він викидає із себе зло; у ньому чутно насильство і грабунок, перед лицем Моїм – завжди образи і рани.
8Схаменися, Єрусалиме, щоб душа Моя не ухилилася від тебе, щоб Я не вчинив тебе пустелею, землею безлюдною.
9Так говорить Господь Саваот: До решти виберуть останок Ізраїля, як виноград; працюй рукою Твоєю, як збирач винограду, наповнюючи кошики.
10До кого Мені говорити і кого умовляти, щоб слухали? Ось, вухо в них необрізане, і вони не можуть чути; ось, слово Господнє у них зневажене; воно неприємне для них.
11Тому Я виповнений люттю Господньою, не можу тримати її в Собі; виллю її на дітей, на вулиці і на зібрання юнаків; забрані будуть чоловік з дружиною, літній з тим, що вже прожив своє.
12І оселі їхні перейдуть до інших, а також поля й дружини, тому що Я простягнув руку Мою на мешканців цієї землі, – говорить Господь.
13Бо від малого до великого, кожний з них шукає зиску, і від пророка до священика – всі діють лукаво.
14Лікують рани народу Мого легковажно, вигукуючи: Мир! Мир! А миру немає.
15Чи соромляться вони, вдаючись до мерзоти? Ні, зовсім не соромляться і не червоніють. За те впадуть поміж лежачими, і в часі навідин Моїх будуть повалені, – говорить Господь.
16Так говорить Господь: Зупиніться на шляхах ваших, і роздивіться, і розпитайте про торованки давні, де шлях гарний, і рушайте по ньому, і знайдете спокій душам вашим. Але вони сказали: Не підемо.
17І настановив Я сторожу над вами, і сказав: Дослухайтеся звуку сурми. Але вони сказали: Не будемо дослухатися.
18Отож, слухайте, народи, і знай, зібрання, що з ними станеться.
19Слухай, земле: Ось, Я приведу на народ цей згубу, плід помислів їхніх; бо вони слів Моїх не дослухалися і закона Мого відкинули.
20Навіщо Мені ладан, котрий із Шеви, і духмяна тростина з далекої країни? Усеспалення ваші небажані, і пожертви ваші неприємні Мені.
21А тому так говорить Господь: Ось, Я кладу перед цим народом перешкоди, і спіткнуться об них батьки і діти разом, сусід і друг його, і загинуть.
22Так говорить Господь: Ось, іде народ з північної країни, і народ великий підводиться від рубежів землі;
23Тримають в руках лука і списа; вони жорстокі і немилосердні; голос їхній гримкоче, як море, і летять на конях, вишикувані, мов одна людина, щоб стати з тобою на битву, дочко Сіону!
24Ми почули звістку про них, і руки в нас опустилися, зажура виповнила нас, страждання, мов жінку-породіллю.
25Не виходьте в поле і не ходіть по дорозі, бо – меч ворогів і жахіття довкола.
26Доню народу Мого! Підпережи себе веретищем і посип себе попелом; журися, наче за смерть свого єдиного сина, – гірко плач; бо несподівано прийде до нас згубник.
27Вежою поставив Я тебе серед народу Мого, стовпом, щоб ти знав і стежив за шляхами їхніми.
28Усі вони – вперті відступники, живуть наклепом; це – мідь і залізо, – усі вони спокусники.
29Ковальський міх обгорів, свинець зітлів од вогню: плавильник плавив дарма; бо недобрі не відділилися;
30Знехтуваним сріблом назвуть їх, бо Господь відкинув їх.