1Походіть вулицями Єрусалиму, і подивіться, і допильнуйте, і пошукайте на майданах його, чи не знайдеться чоловіка, чи немає такого, що правду шанує та істину шукає? Я пощадив би Єрусалим.
2Хоч і кажуть вони: Живий Господь! Але присягаються лукаво.
3О, Господе! Очі Твої чи не до істини навернені? Ти караєш їх, а вони не відчувають болю; Ти винищуєш їх, а вони не зважають на повчання; обличчя свої вчинили вони міцнішими від каміння, не хочуть навернутися.
4І сказав я сам собі: Можливо, це бідняки; вони нерозважливі, тому що не відають шляхів Господніх, закону Бога свого.
5Піду я до вельможних і перемовлюся з ними, бо вони знають шляхи Господні, закон Бога свого. Але й вони всі зламали ярмо і розірвали кайдани.
6За це й уразить їх лев із лісу, вовк пустельний спустошить їх, барс буде підстерігати біля їхніх міст: хто вийде з них, буде розтерзаний, бо помножилися злочини їхні, і посилилося відступництво їхнє.
7То з якої причини маю простити тобі за все це? Сини твої залишили Мене і присягаються тими, котрі – не боги. Я насичував їх, а вони чинили перелюб і юрбами ходили в доми до блудниць.
8Це – вгодовані коні: кожний із них ірже до дружини ближнього.
9То невже Я не покараю за це? – говорить Господь, - і чи не помститься душа Моя такому народові, як оцей?
10Виходьте на мури його і руйнуйте, та не дощенту; знищіть зубці їхні, тому що вони не Господні.
11Бо дім Ізраїля і дім Юдин вчинили зі Мною дуже підступно, – говорить Господь.
12Вони обмовили Господа і сказали: Немає Його, і лихо не прийде до нас, і ми не побачимо ні меча, ані голоду.
13І пророки стануть вітром, і слова Господнього немає в них; над ними самими нехай це станеться,
14А тому, ось так говорить Господь Бог Саваот: За те, що ви мовите такі слова, ось, Я вчиню слова Мої в устах твоїх вогнем, а цей народ – дровами, і цей вогонь пожере їх.
15Ось, Я приведу на вас, доме Ізраїлів, народ іздалеку, – говорить Господь, – народ потужний, народ давній, народ, котрого мови ти не знаєш, і не будеш розуміти, що він говорить.
16Сагайдак його – як відкритий гріб; усі вони – люди хоробрі.
17І з’їдять вони жниво твоє і хліб твій; з’їдять синів твоїх і доньок твоїх, з’їдять овець твоїх і волів твоїх, з’їдять виноград твій, і смокви твої, зруйнують мечем укріплені міста твої, на котрі ти сподіваєшся.
18Але й за тих днів, – говорить Господь, – не винищу вас дощенту.
19І якщо ви скажете: За що Господь, Бог наш, чинить нам усе це? То відповідай: Оскільки ви залишили Мене і служили чужим божкам у своїм краї, то будете служити чужим на землі не вашій.
20Оголосіть це в домі Якова і повідайте в Юдеї, кажучи:
21Вислухай це, народе безглуздий і нерозумний, у котрого є очі, а не бачить, у котрого є вуха, а не чує;
22Чи Мене ви не боїтеся, – говорить Господь, – чи переді Мною не відаєте трепету? Я пісок поклав рубежем морю, вічну межу, котру не перейде; і хоча хвилі його підносяться, але здолати не зможуть.
23У народу цього серце бунтівне і невгамовне; вони відступилися і пішли.
24І не сказали в серці своєму: Будемо боятися Господа, Бога нашого, Котрий дає нам дощ ранній і пізній свого часу, береже для нас означені тижні жнив.
25Беззаконня ваші відвернули це, і гріхи ваші позбавили вас цього доброго.
26Бо між народом Моїм є нечестиві; вартують, як птахолови, припадають до землі, ставлять сильця і ловлять людей.
27Мов клітка з багатьма птахами, оселі їхні виповнені обманом; через це вони й запихатіли і розбагатіли.
28Стали гладкими, повними, переступили навіть належну межу в злочинах, не досліджують судових справ, справ сиріт; розкошують і справедливому позову жебраків не вчиняють присуду.
29Невже Я не покараю за це? – говорить Господь; і чи не помститься душа Моя такому народові, як цей?
30Дивовижне і жахливе звершується на цій землі: пророки пророкують лжу, і священики панують, згідно з цим, а народ Мій любить це. А що ж ви будете чинити по цьому всьому?