1Слово, котре вирік Господь про Вавилон і про землю халдеїв через Єремію пророка.
2Сповістіть і повідайте поміж народами, і підносьте знамено, оголосіть, не приховуйте, кажіть: Вавилон уже здобутий, Бел осоромлений, Меродах знищений, а ідоли його зневажені, зображення його потрощені.
3Бо від півночі рушив супроти нього народ, котрий вчинить землю його пустелею, і ніхто не житиме там, від людини й до скотини, всі зрушать і відійдуть.
4За тих днів і о тій порі, – говорить Господь, – прийдуть сини Ізраїлеві, вони і сини Юдині разом, будуть ходити й плакати і прикличуть Господа, Бога свого.
5Будуть запитувати про шляхи на Сіон, і, повертаючи до нього обличчя, будуть говорити: Ідіть, і приєднайтеся до Господа спілкою вічною, котра незабутня!
6Народ Мій був, наче загиблі вівці; пастирі їхні збивали їх з дороги, розігнали їх по горах; поневірялися вони з гори на пагорб, забули кошару свою.
7Усі, котрі знаходили їх, пожирали їх, і пригноблювачі їхні говорили: Ми не винні, тому що вони згрішили перед Господом, перед житлом правди і перед Господом, надією батьків їхніх.
8Утікайте з Вавилону, і виходьте з халдейської землі, і будете, наче козли, попереду отари овець.
9Бо ось, Я підніму і приведу на Вавилон силу великих народів від північної землі, і вони розташуються навпроти нього, і його захоплять; стріли їхні, наче у вправного вояка, не повертаються дарма.
10І халдеї стануть здобиччю їхньою, і спустошувачі її наситяться, – говорить Господь.
11Бо ви звеселювалися, ви святкували, розкрадачі спадщини Моєї, стрибали від радощів, мов телиця на траві, та іржали, мов коні.
12У великому соромі буде матір ваша, почервоніє та, що вас породила; ось, прийдешнє тих народів – пустеля, висхла земля і степ.
13Від гніву Господнього вона стане безлюдною, і вся вона буде порожньою; усілякий, хто проходитиме через Вавилон, вразиться і посвище, споглядаючи на його рани.
14Вишикуйтеся у бойові лави довкола Вавилону; усі, що натягають лука, стріляйте в нього, не шкодуйте стріл, бо він згрішив супроти Господа.
15Здійміть ґвалт супроти нього зусібіч; він подав руку свою; піддалися фортеці його, зруйнувалися мури його, бо це – кара Господня; помста йому; як він чинив, так і ви вчиняйте з ним.
16Винищіть у Вавилоні і сівача, і женця із серпом в пору жнив; від страху згубного меча нехай кожний повернеться до народу свого, і кожний нехай утікає до свого краю.
17Ізраїль – розпорошена отара; леви розігнали його; передніше об’їдав його цар асирійський, а цей, останній, Навуходоносор, цар вавилонський, навіть кістки йому поламав.
18А тому так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Ось, Я навідаю царя вавилонського і землю його, як навідав царя асирійського.
19І поверну Ізраїля на пасовиська його, і буде він пастися на Кармелі й Башані, і душа його насититься на Ефраїмовій горі і в Ґілеаді.
20За тих днів і в ту пору, – говорить Господь, – будуть шукати неправди Ізраїлевої, і не буде її, і гріхів Юди, і не знайдуть їх; бо прощу тим, котрих залишу живими.
21Рушай на неї, на землю обурливу, і накажіть її мешканцям: Спустошуй і винищуй усе за ними, – говорить Господь, – і вчини все, що Я звелів тобі.
22Гамір битви на землі і велика руїна!
23Який розбитий і понищений молот усієї землі! Як Вавилон учинився жахіттям поміж народами!
24Я розкидав тенета на тебе, і ти впійманий, Вавилоне, не передбачаючи того, ти знайдений і схоплений, тому що повстав супроти Господа.
25Господь відкрив сховище Своє і взяв у ньому посудини гніву Свого, тому що у Господа, Бога Саваота, є справа на землі халдейській.
26Рушайте на неї з усіх країн, розчиняйте житниці її, топчіть її, мов снопи, зовсім винищіть її, щоб нічогісінько від неї не залишилося;
27Убивайте всіх волів її, нехай ідуть на заклання: горе їм! Бо надійшов день їхній, час навідин їхніх.
28Чутно голос утікачів і тих, що рятувалися з Вавилонського краю, щоб сповістити на Сіоні про помсту Господа, Бога нашого, про помсту за храм Його.
29Скличте стрільців супроти Вавилону; усі, що напружуєте лука, розташуйтеся довкіл нього, щоб ніхто не врятувався з нього, відплатіть йому за вчинене ним; як він учиняв, так учиняйте з ним; бо він звеличився супроти Господа, супроти Святого Ізраїлевого.
30За це впадуть юнаки його на вулицях його і всі вояки його винищені будуть того дня, – говорить Господь.
31Ось, Я на тебе, гордине, – говорить Господь, – Бог Саваот; бо настав день твій, час навідин твоїх.
32І спіткнеться гординя і впаде, і ніхто не підніме його; і запалю вогонь у містах його, – і пожере все довкола нього.
33Так говорить Господь Саваот: Пригнічені сини Ізраїля, як і сини Юди, і всі, що полонили їх, міцно тримають їх, і не хочуть відпустити їх.
34Але Визволитель їхній сильний, Господь Саваот – ймення Йому; Він дослідить справу їхню, щоб заспокоїти землю і спричинити трепет мешканців Вавилону.
35Меч на халдеїв, – говорить Господь, – і на мешканців Вавилону, і на князів його, і на мудрих його;
36Меч на ворожбитів, і вони впадуть у безум, і меч на вояків його, і вони злякаються;
37Меч на коней його, і на колісниці його і на всю мішанину народів осередь нього, і вони будуть, як жінки; меч на скарби його, і вони будуть пограбовані.
38Посуха на води його, і вони висохнуть; бо це земля бовванів, і вони збожеволіють од ідольських страховиськ.
39І оселяться там степові звірі з шакалами, і будуть жити на ній страуси, і не буде залюднена вже ніколи і заселена від роду до родів.
40Як зруйновані Богом Содом і Ґоморра і сусідні міста їхні, – говорить Господь, – так і тут жодна людина не буде мешкати, і син людський не буде зупинятися.
41Ось, іде народ від півночі, і народ великий, і численні царі піднімаються від рубежів землі.
42Тримають у руках лука і списа; вони жорстокі і немилосердні; голос у них грімкий, як море; мчать на конях, вишикувалися, мов один чоловік, щоб стати до бою з тобою, донько Вавилону.
43Почув цар вавилонський звістку про них, і руки йому зомліли; скорбота охопила його уста, страждання, як жінку-породіллю.
44Ось, виходить він, як лев, на пагорби Йордану на укріплені житла; але Я примушу їх негайно піти з нього; і хто вибраний, тому довірю його, бо хто ще схожий на Мене? Хто вимагатиме від Мене відповіді? І який пастир чинитиме опір Мені?
45Тож вислухайте ухвалу Господа, котру Він склав про Вавилон, і наміри Його, які Він має про край халдейський; справді-бо, найменші з черед потягнуть їх; справді-бо, Він спустошить житла їхні з ними.
46Від гамору, коли здобуватимуть Вавилон, затрясеться земля, і зойки буде чутно поміж народами.