1Про синів Аммонових так говорить Господь: Хіба немає синів в Ізраїля? Хіба немає у нього спадкоємця? То чому Мілком заволодів Ґадом, і народ його мешкає в містах його?
2А тому ось, надходять дні, – говорить Господь, – коли в Раббі синів Аммонових чутно буде гомін битви, і стане вона купою руїн; і міста її будуть спопелені вогнем, і оволодіє Ізраїль тими, котрі володіли ним, – говорить Господь.
3Ридай, Хешбоне, бо спустошений Гай; волайте, доньки Рабби, підпережіться веретищем, плачте і поневіряйтеся по городах, бо Мілком піде в полон, разом зі священиками і князями своїми.
4Ти хвалишся долинами? Потече долиною кров твоя, підступна донько, що покладаєшся на скарби свої і говориш: Хто прийде до мене?
5Ось, Я наведу на тебе жах з усіх околиць твоїх, – говорить Господь, – Бог Саваот; порозбігаєтеся, хто куди, і ніхто не збере тих, що порозбігалися.
6Але по цьому Я поверну полон синів Аммонових, – говорить Господь.
7Про Едома так говорить Господь Саваот: Хіба немає вже мудрости в Темані? Хіба немає ради в розумних? Хіба зубожіла мудрість їхня?
8Утікайте, оберніться спиною, ховайтеся в печерах, мешканці Дедану, бо загибель Ісава Я наведу на нього, – година відвідин Моїх.
9Якби збирачі винограду прийшли до тебе, то напевне залишили б декілька ягід. І якби злодії прийшли вночі, то вони украли б, скільки їм треба.
10А Я до нитки обберу Ісава, відкрию утаємничені місця його, і сховатися він не може, – винищене буде плем’я його, і брати його і сусіди його; і не буде його.
11Покинь сиріт твоїх, Я утривалю життя їхнє, і вдови твої нехай сподіваються на Мене.
12Бо так говорить Господь: Ось навіть ті, котрим не судилося пити чашу, неодмінно будуть пити її, і чи ти залишишся непокараним? Ні, не залишишся непокараним, але конче будеш пити чашу.
13Бо Собою присягаюся, – говорить Господь, – що жахіттям, ганьбою, пустелею і прокляттям буде Боцра, і всі міста його стануть вічними пустелями.
14Я чув звістку від Господа, і вісника відпроваджено до народів сказати: Зберіться і йдіть супроти нього, і підводьтеся на битву.
15Бо ось, Я вчиню тебе малим поміж народами, зневаженим серед людей.
16Грізне становище твоє і пихатість серця твого спокусили тебе, бо в ущелинах скель замешкав і високих пагорбів тримаєшся. Хоч би ти, як орел, високо поклав гніздо твоє, то й звідти скину тебе, – говорить Господь.
17І буде Едом жахіттям; кожний, хто проходитиме повз нього, вразиться і посвище, дивлячись на всі його рани.
18Як поруйновані Содом та Ґоморра і сусідні міста їхні, – говорить Господь, – так само й там жодна людина не буде жити, і син людський не залишиться в ньому.
19Ось, виходить він, як лев, з-над пагорбів Йордану на укріплені житла; але Я примушу їх квапливо піти з Едому, і хто вибраний, того настановлю над ним. Бо хто схожий на Мене? І хто вимагатиме відповіді од Мене? І який пастир стане супроти Мене?
20Бо хто вислухає ухвалу Господню, котру Він прийняв про Едома, і наміри Його, котрі Він має про мешканців Теману: Справді, навіть найменші з черед потягнуть їх і спустошать їхні житла.
21Від гуркоту падіння їхнього здригнеться земля, і відлуння ґвалту їхнього чутно буде біля Червоного моря.
22Ось, як орел, підводиться він і полетить, і розкине крила свої над Боцрою; і серце хоробрих едомлян буде того дня, мов серце жінки в пологах.
23Про Дамаск – посоромлені Хамат та Арпад, бо почули сумну звістку і занепали духом; тривога на морі, заспокоїтися не можуть.
24Злякався Дамаск, і кинувся тікати; страх його охопив; біль і страждання вхопили його, як жінку породіллю.
25Як же не вціліло місто слави, місто радости Моєї?
26Отож поляжуть юнаки його на вулицях його, і всі вояки погинуть того дня, - говорить Господь Саваот.
27І запалю вогонь у стінах Дамаску, – і винищить палаци Бен-Гададські.
28Про Кедар і про царства Хацору, котрі звоював Навуходоносор, цар вавилонський, так говорить Господь: Підводьтеся, рушайте супроти Кедара і спустошуйте синів сходу!
29Шатра їхні і овець їхніх заберуть собі; і покрови їхні та все начиння їхнє, і верблюдів їхніх заберуть і будуть кричати їм: Жах звідусіль!
30Утікайте, рушайте скорше, сховайтеся в проваллі, мешканці Хацору, – говорить Господь, – бо Навуходоносор, цар вавилонський склав ухвалу про вас та має задум супроти вас.
31Підводьтеся, рушайте супроти народу мирного, що живе безтурботно, - говорить Господь; ні дверей, ні засувів немає в нього; мешкають самітно.
32Верблюди їхні стануть здобиччю, і численні череди їхні – на розкрадання призначені, і розпорошу їх по всіх вітрах, цих, що стрижуть волосся на скронях, і зусібіч наведу на них погибель, – говорить Господь.
33І буде Хацор житлом шакалів, вічною пустелею; людина не буде там жити, і син людський не буде зупинятися в ньому.
34Слово Господа, котре було до Єремії пророка, проти Еламу на початку царювання Седекії, царя юдейського:
35Так говорить Господь Саваот: Ось, Я зламаю лука Еламу, головну силу їхню;
36І наведу на Елам чотири вітри від чотирьох сторін неба, і розвію їх по всіх цих вітрах, і не буде народу, до котрого не прийшли б вигнанці з Еламу;
37І уражу еламетян страхом перед ворогами їхніми і перед тими, що шукають життя їхнього; і наведу на них лихоліття, гнів Мій, – говорить Господь, – і пошлю слідом їхнім меча, аж доки не винищу їх;
38І поставлю трона Мого в Еламі, і знищу там царя і князів, – говорить Господь.
39Але наприкінці днів поверну полон Еламу, – говорить Господь.