1Замовкніть переді Мною, острови, і народи нехай оновлять свої сили; нехай вони наблизяться і скажуть: Станемо разом на суд.
2Хто підняв зі сходу мужа правди, покликав його йти за Собою, віддав йому народи і упокорив царів? Він обернув їх мечем на порох, луком своїм на солому, розвихрену вітром.
3Він жене їх, йде спокійно дорогою, котрою ніколи не ходив ногами своїми.
4Хто вчинив і звершив це? Той, Хто від початку викликає роди; Я – Господь перший, і в останніх Я – такий самий.
5Побачили острови і жахнулися, рубежі землі затремтіли. Вони наблизилися і зійшлися.
6Кожний допомагає своєму приятелеві і каже своєму братові: Кріпись!
7Коваль підбадьорює ливарника, той, що рівняє листи молотом, – того, що кує на ковадлі, кажучи про спояне: Гарно; і зміцнює цвяхами, щоб трималося надійно.
8А ти, Ізраїлю, служнику Мій, Якове, котрого Я вибрав, сім’я Авраамове, друга Мого,
9Ти, котрого Я взяв від рубежів землі, і покликав від країв її, і сказав тобі: Ти – Мій слуга, Я вибрав тебе, і не віджену тебе;
10Не бійся, бо Я – з тобою; не бентежся, бо Я – Бог твій; Я зміцню тебе і допоможу тобі, і підтримаю тебе правицею правди Моєї.
11Ось, у соромі та в ганьбі залишаться всі, роздратовані супроти тебе, будуть, мов ніщо, і загинуть ті, що сперечаються з тобою.
12Будеш їх шукати і не знайдеш їх, всіх, хто воював супроти тебе; а ті, що борються з тобою, стануть, як ніщо, зовсім – ніщо;
13Бо Я – Господь, Бог твій, тримаю тебе за правицю твою, говорю тобі: Не бійся, Я допомагаю тобі.
14Не бійся, черв’яче Якове, малолюдний Ізраїлю, – Я помагаю тобі, говорить Господь і Визволитель твій, Святий Ізраїлів.
15Ось, Я вчинив тебе гострим молотилом, новим, зубчастим; ти будеш молотити і розтиратимеш гори, і пагорби вчиниш, наче полову.
16Ти віятимеш їх, і вітер порозкидає їх, і вихор розвіє їх; а ти радітимеш у Господі, будеш хвалитися Святим Ізраїлевим.
17Бідні і вбогі шукають води, і немає її; язик їхній висихає від спраги: Я, Господь, почую їх, Я, Бог Ізраїлів, не залишу їх.
18Відкрию на горах ріки і поміж долин – джерела, пустелю вчиню озером і висхлу землю – джерелами води.
19Посаджу у пустелі кедри, акацію, і мирта, й оливки; посаджу в степу кипариса, явора і бука разом;
20Щоб побачили і пізнали, і роздивилися і зрозуміли, що рука Господня вчинила це, і Святий Ізраїлів утворив це.
21Подавайте вашу справу, – говорить Господь. Наведіть ваші докази, – говорить Цар Якова.
22Нехай вони подадуть і скажуть нам, що станеться; нехай повідають про щось передніше, аніж воно сталося, і ми дослідимо умом своїм і дізнаємося, як воно скінчилося, або нехай провістять нам про прийдешнє.
23Скажіть, що станеться в майбутньому, і ми будемо знати, що ви – боги, або ж учиніть що-небудь, добре чи лихе, щоб ми здивувалися і разом із вами побачили.
24Але ви – ніщо, і справа ваша – нікчемна; мерзота той, хто вас вибирає.
25Я підняв його від півночі, і він прийде; від сходу сонця буде прикликати ймення Моє і топтатиме ногами володарів, мов багно, і міситиме, як гончар глину.
26Хто повідав про це спочатку, щоб нам знати, і задовго перед тим, щоб нам можна було сказати: Правда! Але ніхто не сказав, ніхто не звістив, ніхто не чув слів ваших.
27Я перший сказав Сіонові: Ось воно! І дав Єрусалимові благовісника.
28Отож, Я дивився, і не було нікого, і поміж ними не знайшлося порадника, щоб Я міг запитати їх, а вони дали відповідь.
29Ось, усі вони – ніщо, нікчемні і справи їхні; вітер і порожнеча – ідоли їхні.