1Ось, Служник Мій, Котрого Я тримаю за руку, Обранець Мій, Котрого вподобала душа Моя. Передам Духа Мого на Нього, і сповістить народам правду.
2Не заволає, і не піднесе голосу Свого, і не дасть почути його на вулицях.
3Тростини надламаної не доламає, і льону тліючого не загасить; буде звершувати суд за істиною.
4Не ослабне і не знесиліє, доки на землі не утвердить суду, і на закон Його будуть сподіватися острови.
5Так говорить Господь Бог, що утворив небеса і простір їхній, що розпросторив землю з усіма витворами її, що дає дихання народові на ній і духа тим, що ходять по ній.
6Я, Господь, покликав Тебе у правду, і буду тримати Тебе за руку, і оберігати Тебе, і поставлю Тебе заповітом для народів, і світлом для поганів,
7Щоб відкрити очі сліпим, щоб в’язнів визволити з ув’язнення, а тих, що сидять у пітьмі, – з дому темниці.
8Я, Господь, це – ймення Моє, і не віддам слави Моєї іншому, і хвали Моєї ідолам.
9Ось, провіщене передніше справдилося, і нове Я звіщу; раніше, аніж воно станеться, Я звіщу вам.
10Співайте Господові нову пісню, хвалу Йому від рубежів землі, ви, що плаваєте морем, і всі, що виповнюєте його, острови і мешканці їхні.
11Нехай піднесе голос пустеля; міста її, поселення, де живе Кедар! Нехай радіють ті, що мешкають на скелях, нехай проголошують з гірських верховин.
12Нехай прославляють Господа і хвалу Його нехай повідають на островах.
13Господь вийде, як велетень, як муж битви, спонукає ревність; викличе і піднесе військовий клич, і засвідчить Себе сильним супроти ворогів Своїх.
14Довго мовчав Я, терпів, утримувався; тепер буду кричати, як породілля, буду руйнувати і поглинати все.
15Спустошу гори і пагорби, і всю траву їхню висушу, і річки вчиню островами, і висушу озера.
16І поведу сліпих дорогою, котрої вони не знають, невідомими стежками буду вести їх; морок учиню світлом перед ними, і криві стежки – рівними: ось що Я вчиню для них, і не залишу їх.
17Тоді повернуть назад і великим соромом покриються ті, що сподіваються на ідолів, що говорять бовванам: Ви – наші боги.
18Слухайте, глухі, і дивіться, сліпі, щоб бачити.
19Хто аж такий сліпий, як служник Мій, і глухий, як вісник Мій, Мною посланий? Хто аж такий сліпий, як улюблений, хто такий сліпий, як служник Господа?
20Ти бачив багато, але не завважував; вуха були відкриті, але не чули.
21Господові бажано було заради правди Своєї звеличити і прославити Закон.
22Але цей народ спустошений і пограбований; усі вони пов’язані в підземеллях і приховані у в’язницях; вчинилися здобиччю, і немає визволителя, пограбовані, і ніхто не каже: Віддай назад!
23Хто з вас прихилив до цього вухо, завважив і вислухав це для майбутнього?
24Хто віддав Якова на спустошення, а Ізраїля грабіжникам? Чи не Господь, супроти Котрого ми грішили? Не хотіли вони ходити шляхами Його і не підкорялися законові Його.
25І Він вилив на них лють гніву Свого і несамовиття війни: вона оточила їх полум’ям зусібіч, але вони не помічали; і горіла в них, але вони не завважили цього серцем.