1Пророцтво про Моава. Так! Уночі буде спустошений Ар-Моав і знищений; так! Уночі буде спустошений Кір-Моав і знищений.
2Він виходить до Баїту і Дивону, виходить на пагорби, щоб плакати; Моав ридає над Нево і Медевою; у всіх пострижені голови, у всіх поголені бороди.
3На вулицях його підперізуються мотуззям; на дахах його і майданах його все ридає, потопає в сльозах.
4І волає Хешбон та Елале, аж до Ягацу чутно їхній голос; за ними й вояки Моава ридають; душа його збунтувалася в ньому.
5Ридає серце моє за Моава; утікають з нього аж до Цоару, до Еглат-Шелішійї; сходять на Лухіт із плачем, дорогою Хоронаїмською здіймають страшний лемент.
6Тому що води Німріму вичахли, луки засохли, трава вигоріла, не стало зела.
7Тому вони останки наживи і, що накопичено ними, переносять за ріку Аравійську.
8Бо волання по всіх володіннях Моава, до Еглаїму голосіння його аж до Беер-Еліму ридання його!
9Тому що води Дивону виповнилися кров’ю, і Я наведу на Дивон ще одне – левів на втікачів із Моава і на тих, що лишилися в країні.