1Близько година його, і не зволікатимуть дні його. Тому що помилує Господь Якова, і знову полюбить Ізраїля; і оселить їх на землі їхній, і приєднаються до них чужинці, і приліпляться до Якового дому.
2І візьмуть їх народи, і приведуть на місце їхнє, і дім Ізраїля візьме їх собі на землі Господній рабами і рабинями, і захопить у полон тих, що полонили його, і буде панувати над гнобителями своїми.
3І буде того дня, коли Господь звільнить тебе від скорботи твоєї і від страху, і від важкого рабства, в котрому ти пригноблений був,
4Ти заспіваєш переможну пісню над царем вавилонським і скажеш: Як тільки не стало гнобителя, відразу припинився грабунок!
5Зламав Господь жезло лиходіїв, жезло володарів,
6Яке люто завдавало урази народам ударами невідворотними, що у гніві панувало над племенами з невтримним переслідуванням.
7Уся земля спочиває, у спокої, і вигукує від радощів.
8І кипариси радіють тобою, і кедри ливанські говорять: Від того часу, як ти заснув, ніхто не приходив вирубувати нас.
9Пекло безодні зрушилося заради тебе, щоб зустріти тебе, як входитимеш; розбудило для тебе рефаїмів, усіх володарів землі; підняв усіх царів поганських з їхніх престолів.
10Усі вони будуть говорити тобі: І ти вчинився безсилим, як ми! І ти також став схожим на нас!
11Пожбурена в шеол гординя твоя з усім гамором твоїм; під тобою вистелено червою, і черва – покриття твоє.
12Як же ти упав з неба, блискучий сину вранішньої зорі? Розбився об землю той, що пригноблював народи.
13А говорив у серці своєму: Зійду на небо, вище зір Божих піднесу престола мого, і сяду на горі серед багатьох богів, на межах північних.
14Зійду понад гори хмарин, і буду схожий на Всевишнього.
15Але тебе запроторено в пекло, в глибини безодні.
16Ті, що бачили тебе, приглядаються до тебе, і думки їхні – також про тебе. Чи той це муж, що потрясав землею, і трусив царствами?
17І увесь світ учинив пустелею, і зруйнував міста його, а полонених своїх не відпускав додому?
18Усі царі народів, усі лежать у почестях, кожний у своїй усипальні;
19А ти повалений поза гробницею своєю, як мерзенна гілка, як одяг убитих, потятих мечем, котрих опускають у кам’яні рови, – ти, як потоптаний труп,
20Не з’єднаєшся з ними в могилі; бо ти спустошив свою землю, винищив народ твій. Повік не згадається рід лиходіїв.
21Готуйте різню синам його за беззаконня батька їхнього, щоб не повстали і не заволоділи землею, і не виповнили світ містами.
22І постану супроти них, – говорить Господь Саваот, – винищу ім’я Вавилону і увесь останок, і сина, і внука, – говорить Господь.
23І вчиню його володінням їжаків і багном, і вимету мітлою винищувальною, говорить Господь Саваот.
24З присягою говорить Господь Саваот: Як Я задумав, так і буде; як Я визначив, так і звершиться,
25Щоб завдати поразки Ашшурові на землі Моїй і розтоптати його на горах Моїх; і спаде з них ярмо його, і скинеться тягар з плечей їхніх.
26Такий присуд, настанови для всієї землі, і ось рука, що простягнута на всі народи.
27Бо Господь Саваот ухвалив, і хто може скасувати цю ухвалу? Рука Його простягнута – хто відверне її?
28Того року, коли помер цар Ахаз, було таке пророче слово:
29Не радій, земле филистимська, що поламане жезло, котре завдавало тобі урази; бо з кореня змії вийде гадюка, і плодом її буде крилатий дракон.
30Тоді убогі будуть нагодовані, а жебраки будуть спочивати у безпеці; а твій корінь виморю голодом, і він уб’є останок твій.
31Ридайте, брами! Волай голосом, місто! Розпадешся ти, вся земле филистимська; бо від півночі дим суне, і ніхто не пасе задніх у лавах їхніх.
32А що скажуть посланці народу? Те, що Господь зміцнив Сіон, і в ньому знайдуть притулок убогі з народу Його.