1Коли Я уздоровлював Ізраїля, виявилася неправда Ефраїма і злочини Самарії; бо вони вчиняють брехливо; і входить злодій, і розбійник грабує на вулицях.
2І не вдаються до помислів у своєму серці, що Я пам’ятаю всі злочини їхні; тепер оточують їх справи їхні і вони – перед лицем Моїм.
3Лиходійством своїм вони звеселяють царя і облудою своєю – князів.
4Усі вони палають перелюбом, як піч, котру пекар розпалює і перестає підкидати дров, коли замісить тісто і воно вкисне.
5День нашого царя! Говорять князі, розпалені до хворобливого стану вином, а він простягає руку свою до блюзнірів.
6Бо вони підступністю своєю витворюють серце схожим на піч: пекар їхній спить цілу ніч, а вранці вона горить, мов палаючий вогонь.
7Усі вони розжарені, як піч, і пожирають суддів своїх; всі царі їхні падають, і ніхто з них не озивається до Мене.
8Ефраїм змішався з народами, Ефраїм став, наче корж неперевернутий.
9Чужі пожирали силу його, – а він не помічав; сивина обсіла його, а він не знає.
10І гордощі Ізраїля поглумлені на очах їхніх, – а вони все одно не навернулися до Господа, Бога свого, і не шукали Його.
11І став Ефраїм, мов голуб-глупак, без серця: кличуть до єгиптян, а йдуть до Асирії.
12Коли вони підуть, Я закину на них сіть Мою; як птахів небесних поскидаю їх; покараю їх, як чуло зібрання їхнє.
13Горе їм, що вони ухилилися від Мене; загибель їм, що вони відпали од Мене! Я рятував їх, а вони лжу виповідали на Мене.
14І не прикликали Мене серцем своїм, коли волали на ложах своїх; збираються заради хліба і вина, а від Мене віддаляються.
15Я напучував їх і зміцнював рамена їхні, а вони змовлялися на лихе супроти Мене.
16Вони зверталися, але не до Всевишнього, стали – як зрадливий лук; упадуть від меча князі їхні за зухвалість язика свого; це буде посміховиськом над ними в краю єгипетському.