1У скорботі своїй вони щоранку будуть шукати Мене і говорити: Ходімо, повернемося до Господа! Бо Він уразив – Він і уздоровить нас: поранив – і перев’яже наші рани;
2Оживить нас за два дні, третього дня поставить нас, і ми будемо жити перед лицем Його.
3Отак спізнаємо, будемо прагнути пізнати Господа; як вранішня зоря – з’ява Його, і Він прийде до нас, як дощ, мов пізній дощ, зросить землю.
4Що вчиню тобі, Ефраїме? Що вчиню тобі, Юдо? Благочестя ваше, мов уранішній туман, і, як роса, що квапливо щезає.
5Тому Я уражав через пророків і бив їх словами уст Моїх, і суд Мій, мов світло, що сходить.
6Бо Я милости хочу, а не пожертви, і Боговедення більше від усеспалення.
7А вони, мов Адам, порушили заповіта і там зрадили Мене.
8Ґілеад – місто злочинців, заплямоване кров’ю.
9Як розбійники чатують на людину, так збіговисько священиків убиває на шляху в Сихем і вчиняє мерзоти.
10У домі Ізраїля Я бачу жахливе; там блудодіяння у Ефраїма, споганів Ізраїль.
11І тобі, Юдо, вибране жниво, коли Я поверну полон народу Мого.