1Сурму до уст твоїх! Як орел налетить на дім Господній за те, що вони порушили заповіта Мого і зневажили закон Мій!
2До мене будуть кричати: Боже мій! Ми пізнали Тебе, ми – Ізраїль.
3Відкинув Ізраїль добре; ворог буде переслідувати його.
4Настановляли царів самі, без Мене; настановляли князів, але без Мого дозволу; із срібла свого і золота свого вчинили собі ідолів: Звідти – погибель.
5Покинуло тебе теля твоє, Самаріє! Спалахнув гнів Мій на них; аж доки не можуть вони очиститися?
6Бо він також – вчинок Ізраїля. Художник виготовив його, і тому він – не бог; на куски перетвориться теля Самарійське!
7Оскільки вони сіяли вітер, то й пожнуть бурю; колоска на стеблині не буде у них, зерно не дасть борошна, а якщо дасть, то чужі проковтнуть його.
8Поглинутий Ізраїль! Тепер вони будуть серед народів, як непридатна посудина.
9Вони пішли до Ашшуру, як дикий віслюк, що одинаком блукає; Ефраїм подарунками дбав про добре ставлення до себе.
10Хоч вони й посилали дари до народів, але невдовзі Я заберу їх, і вони почнуть страждати від ярма царя князів.
11Бо вже чимало жертовників набудував Ефраїм для гріха – для гріха й прислужилися йому ці жертовники.
12Написав Я йому важливі закони Мої, але вони сприйняли їх, немов би чужі.
13У жертвоприношеннях Мені вони приносять м’ясо, і їдять його; Господові неприємні вони; нині Він пригадає нечестя їхнє і покарає їх за гріхи їхні: вони повернуться до Єгипту.
14Забув Ізраїль Творця свого і влаштував капища, і Юда наспоруджував багато фортечних міст; але Я пошлю вогонь на міста його, – і пожере палаци його.