1І перший Заповіт мав настанови про Богослужіння і святиню земну;
2Бо споруджена була скинія перша, в котрій був світильник, і стіл, і жертовні хліби, і котра називається святе.
3А за другою, отже, завісою, була скинія, що називається Святе Святих,
4Що мала золоту кадильницю і обкладений зусібіч золотом Ковчег Заповіту, де був золотий посуд з манною, берло Ааронове, що розцвіло, і скрижалі (таблиці) Заповіту.
5А над ним – херувими слави, котрі отіняли крильми віко (Ковчега), про що не можемо тепер говорити детально.
6При такому упорядженні до першої скинії завжди заходить священик звершувати Богослужіння;
7А до другої – один раз на рік єдиний лише першосвященик, не без крови, котру приносить за себе і за гріхи неведення народу.
8Цим Дух Святий виявляє, що не відкритий ще шлях до святині, аж доки стоїть попередня скинія.
9Вона є образом теперішнього часу, в котрому приносяться дари і пожертви, що не можуть учинити в совісті досконалим того, хто приносить,
10І котрі з частуваннями і напоями і різноманітними обмиваннями та обрядами, що стосуються плоті, ухвалені були тільки до часу виправлення.
11Але Христос, Першосвященик майбутніх гараздів (благ), прийшовши з більшою і досконалішою скинією, нерукотворною, себто не такого упорядження,
12І не з кров’ю козлів і бичків, але зі Своєю Кров’ю, одного разу зайшов до святині, і придбав вічну покуту.
13Бо якщо кров телят і козлів і попіл телиці через окроплення освячує опоганених, щоб тіло було чисте,
14То тим паче кров Христа, Котрий Духом Святим приніс Себе непорочного Богові, очистить совість нашу від мертвих справ, для служіння Богові живому й істинному!
15І тому Він є Посередник Нового Заповіту, щоб смертю Його, для покути від злочинів, учинених за першого Заповіту, вони, що прикликані, могли одержати обіцянку вічного спадку.
16Бо, де є заповіт, там необхідно, щоб настала смерть заповідача,
17Тому що заповіт чинний після померлих; він не має сили, коли заповідач живий.
18А тому й перший Заповіт був утверджений не без крови.
19Бо Мойсей, проголосивши всі заповіді за Законом перед усім народом, узяв крові телят і козлів з водою і вовною червоною та з ісопом, і окропив як саму книгу, так і увесь народ,
20Кажучи: Це кров Заповіту, котрого заповідав вам Бог.
21А також окропив кров’ю і скинію і увесь посуд для Богослужіння.
22Зрештою, майже все за Законом очищається кров’ю, і без пролиття крови не буває прощення.
23Тому образи небесного мусили очищатися цими, а саме небесне кращими від цих пожертвами.
24Бо Христос зайшов не до рукотворної святині, за зразком справжньої спорудженої, але до самісінького неба, аби постати нині за нас перед Божим обличчям.
25І не для того, аби багато разів приносити Себе, як першосвященик входить до святині щороку з чужою кров’ю;
26Інакше належало б Йому багато разів страждати від початку світу. А Він одного разу, наприкінці віків, з’явився для знищення гріха пожертвою Своєю.
27І як людям належить одного дня померти, а відтак суд,
28Так само й Христос, Котрий одного разу приніс Себе на пожертву, щоб узяти на себе гріхи багатьох, удруге з’явиться не для очищення гріха, а для тих, що чекатимуть на Нього, щоб урятуватися.