1А головне в тому, про що я говорю, є те: ми маємо Такого Першосвященика, Котрий сів праворуч престолу величчя на небесах.
2І є Священослужитель святині і скинії істинної, котру спорудив Господь, а не людина.
3Усякий першосвященик настановляється для приношення дарів і пожертв; а тому треба було, аби й Цей також мав що принести.
4Якби Він залишався на землі, то не був би й священиком; тому що тут є священики, котрі за законом приносять дари,
5Котрі служать образові й тіні небесного, як сказано було Мойсеєві, коли він починав споруджувати скинію: Дивися, сказано, вчини все за зразком, що тобі на горі був показаний.
6Але Сей Першосвященик одержав служіння тим пречудовіше, чим кращого Заповіту Він посередник, котрий утверджений на кращих обітницях.
7Бо, якби перший Заповіт був бездоганний, то не було б потреби шукати місця іншому,
8Але пророк, докоряючи їм, каже: Ось, настануть дні, – говорить Господь, – коли Я укладу з домом Ізраїля і з домом Юди нового Заповіта,
9Не такого Заповіта, котрого Я уклав із батьками їхніми в той час, коли взяв їх за руку, щоб вивести їх із Єгипетської землі; тому що вони не були в тому Заповіті Моєму, і Я знехтував ними, – говорить Господь.
10Ось Заповіт, котрого заповідаю домові Ізраїлевому по тих днях, говорить Господь: Вкладу закони Мої в думки їхні, і напишу їх на серцях їхніх, і буду їхнім Богом, а вони будуть Моїм народом.
11І не буде навчати кожний ближнього свого і кожний брата свого, кажучи: Пізнай Господа; тому що всі, від малого й до великого, будуть знати Мене.
12Тому що Я буду милостивим до неправди їхньої, і гріхів їхніх і беззаконня їхнього уже не пригадаю.
13Кажучи: Новий показав ветхість першого; а те, що стає непридатним і старіє, близьке до зотління.