1Бо Мелхиседек, цар Салиму, священик Бога Всевишнього, – той, котрий зустрічав Авраама і благословив його, коли повертався після поразки царів,
2Котрому й десятину відділив Авраам від усього, – по-перше, на ознаку ймення Цар праведности, а відтак і цар Салиму, Котрий і є Цар Миру.
3Без батька, без матері, без родоводу, що не мав ні початку днів, ані кінця життя, уподібнюючись Синові Божому, став священиком назавжди.
4Бачите, який великий той, котрому навіть Авраам патріарх дав десятину з найкращої здобичі своєї.
5Ті із левитів, що одержують сан священства, мають заповідь – брати за законом десятину з народу, себто із своїх братів, хоч ці також походять від стегон Авраамових.
6Але цей, що не походить з їхнього роду, дістав десятину від Авраама і благословив того, хто мав обітниці.
7Без усілякої суперечки менший благословляється більшим.
8І тут десятини беруть люди смертні, а там – той, що має про себе свідчення, що він живе.
9І, таким чином, сам Левій, що приймає десятини, в особі Авраама дав десятину:
10Бо він був іще в стегнах батька, коли Мелхиседек зустрів його.
11Отож, якби досконалість досягалася засобом священства левитів, – бо з ним поєднаний Закон народу, – то яка ще була б потреба поставати якомусь іншому священикові за чином Мелхиседека, а не за чином Аарона називатися.
12Тому що зі зміною священства неодмінно станеться переміна також і Закону.
13Бо Той, про Котрого оповідається це, належав до іншого коліна, з котрого ніхто не приступав до жертовника;
14Бо відомо, що Господь наш засяяв із коліна Юди, а це коліно, про котре Мойсей нічого не сказав відносно священства.
15І це ще виразніше видно з того, що на подобу Мелхиседека постає інший священик,
16Котрий такий не за законом тілесної заповіді, але за силою життя, що не припиняється.
17Бо Він прийняв таке свідчення: Ти священик навіки за чином Мелхиседека.
18А відміна попередньої заповіді, що була раніше, буває з причини її немочі та марноти,
19Бо Закон нічого не вдосконалив; але вводиться краща надія, засобом котрої ми наближаємося до Бога.
20І це було не без присягання, –
21Бо ті були священиками без присяги, а Цей з присягою, тому що про Нього сказано: Присягався Господь і не буде каятися: Ти Священик навіки за чином Мелхиседека,
22То запорукою кращого Заповіту став Ісус.
23Причому, тих священиків було багато, тому що смерть не дозволяла бути одному;
24А Цей тому, що живе вічно, має також священство, яке не змінюється,
25А тому й може завжди рятувати тих, що приходять через Нього до Бога, адже завжди живий, щоб клопотатися за них.
26Таким якраз і має бути у нас Першосвященик: святий, непричетний до зла, бездоганний, відділений од грішників і піднесений вище небес,
27Котрий не має потреби щоденно, як ті першосвященики, приносити пожертви найперше за свої гріхи, потім за гріхи народу: бо Він звершив це одного разу, коли приніс на пожертву Себе Самого.
28Бо Закон настановляє першосвящениками людей, що мають немочі; а слово з присягою, після Закону, вчинило Сина навіки досконалого.