1Йосип упав до лиця батька свого, і плакав над ним; і цілував його.
2І звелів Йосип слугам своїм – лікарям бальзамувати батька його; і лікарі забальзамували Ізраїля.
3І виповнилося йому сорок днів; бо стільки днів відбувалося бальзамування. І оплакували його єгиптяни сімдесят днів.
4Коли ж минули дні плачу по ньому, Йосип сказав двірцевим фараона, кажучи: Якщо я надбав милість в очах ваших, то скажіть фараонові так:
5Батько мій узяв присягу з мене, сказавши: Ось, я помираю; у гробі моєму, якого я викопав собі в землі ханаанській, там поховай мене. І тепер хотів би я піти, і поховати батька мого, і повернутися.
6І сказав фараон: Іди і поховай батька свого, як він узяв присягу з тебе.
7І пішов Йосип поховати батька свого. І пішли з ним усі слуги фараонові, старший дому його і усі старшини землі єгипетської.
8І весь дім Йосипів, і брати його, і дім батька його. Тільки дітей своїх і дрібну й велику скотину свою залишив у землі Ґошен.
9Із ним відбули також колісниці і вершники, так що почет був значний.
10І дійшли вони до Ґорен-Атаду при Йордані, і плакали там плачем великим і дуже ревним; і вчинив Йосип плачі по батькові своєму сім днів.
11І бачили мешканці землі тієї, ханаанеї, плач у Ґорен-Атаді і сказали: Великий плач цей у єгиптян! А тому й названо це місце: Авел-Міцраїм – плач єгиптян, що при Йордані.
12І вчинили сини Якова з ним, як він заповідав їм.
13І віднесли його сини його на землю ханаанську і поховали його в печері, на полі Махпела, котру купив Авраам із полем у власність для похорон в Ефрона хеттеянина, перед Мамре.
14І повернувся Йосип до Єгипту сам і брати його, і всі, хто ходив із ним ховати батька його, після похорону ним батька свого.
15І побачили брати Йосипові, що помер батько їхній, і сказали: А що, коли Йосип зненавидить нас, і захоче помститися нам за все зло, котрого ми йому завдали?
16І послали вони сказати Йосипові: Твій батько перед смертю своєю заповідав, кажучи:
17Отак скажете Йосипові: Прости братам твоїм вину і гріх їхній, оскільки вони вчинили тобі зло. І нині прости вину служників Бога батька твого. Йосип плакав, коли йому це говорили.
18Прийшли й самі брати його і впали перед ним обличчями до землі, і сказали: Ось, ми служники твої.
19І сказав Йосип: Не бійтеся; хіба ж я на місці Бога?
20Ось, ви помислили супроти мене зло; аж Бог обернув це на добро, щоб учинити те, що тепер є; зберегти життя великій кількості людей.
21Отже, не бійтеся. Я буду харчувати вас і дітей ваших. І заспокоїв їх, і говорив їм доброзичливо.
22І жив Йосип в Єгипті сам і дім батька його. І прожив Йосип всього сто десять літ.
23І бачив Йосип дітей у Ефраїма до третього покоління, також і сини Махіра, сина Манасії, вродилися на коліна Йосипові.
24І сказав Йосип братам своїм: Я помираю; але Бог прийде до вас, і виведе із землі цієї на землю, про яку присягався Авраамові, Ісаакові і Якові.
25І змусив Йосип синів Ізраїлевих присягнутися, кажучи: Бог навідається до вас, і винесете кості мої звідси.
26І вмер Йосип, маючи сто десять літ і забальзамували його і поклали в труну у Єгипті.