1Був голод на землі, лихіший понад попередній голод, котрий був у дні Авраама, і пішов Ісаак до Авімелеха, царя филистимського, до Ґерару.
2Господь постав перед ним і сказав: Не йди до Єгипту; живи на землі, про яку Я скажу тобі.
3Мандруй по цій землі; і Я буду з тобою, і благословлю тебе; бо тобі й нащадкам твоїм дам усі землі оці, і дотримаюся клятви, котрою Я клявся Авраамові, батькові твоєму.
4Помножу нащадків твоїх, як зорі небесні; і дам нащадкам твоїм усі землі оці; і благословляться в насінні твоєму всі народи землі.
5За те, що Авраам підкорився голосові Моєму і пильнував, що Мною заповідане треба було пильнувати: статути Мої і закони Мої.
6Ісаак оселився в Ґерарі.
7Мешканці міста того запитали про дружину його, і він сказав: Це сестра моя; тому що боявся сказати: Дружина моя, щоб не вбили мене, сказав він, мешканці міста цього за Ребеку, бо вона вродлива з обличчя.
8Та коли вже багато часу він там прожив, Авімелех, цар филистимський, глянувши у вікно, побачив, що Ісаак бавиться з Ребекою, дружиною своєю.
9І прикликав Авімелех Ісаака, і сказав: Ось, це дружина твоя, чому ж ти сказав: Вона сестра моя? Ісаак сказав йому: Тому, щоб я не загинув через неї.
10Але Авімелех сказав: Що це ти вчинив з нами? Адже один із народу замалим не злігся з дружиною твоєю, і ти накликав би звинувачення на нас.
11І наказав Авімелех народові своєму, сказавши: Хто торкнеться сього чоловіка і дружини його, той буде покараний на смерть.
12І сіяв Ісаак у землі тій, і зібрав того року ячменю у стократ: так благословив його Господь.
13І став значним цей чоловік, і звеличувався ще і ще аж до того, що став дуже великим.
14У нього була череда дрібної і череда великої худоби і чимало орної землі, і филистимляни почали заздрити йому.
15І всі криниці, які викопали служники вітця його за життя батька його Авраама, филистимляни завалили і засипали землею.
16І Авімелех сказав Ісаакові: Залиши нас; бо ти став набагато сильнішим од нас.
17І пішов Ісаак звідти і розташувався шатрами в долині Ґерарській, і оселився там.
18І знову викопав Ісаак криниці води, які були викопані ще за Авраама, батька його, котрі завалили филистимляни по смерті Авраама; і назвав їх тими ж іменами, котрими назвав їх батько його.
19І копали служники Ісаакові в долині, і знайшли там джерело води живої.
20І сперечалися пастухи Ґерарські з пастухами Ісааковими, кажучи: Наша вода. І він назвав криниці ім’я: Есек, бо сперечалися з ним.
21Викопали другу криницю; сперечались також і за неї; і він дав їй ім’я: Ситна.
22І він рушив звідтіля, і викопав криницю, за котру уже не сперечалися; і назвав її: Реховот, бо, сказав він, тепер Господь дав нам просторе місце, і ми розмножимося на землі.
23Звідти перейшов він до Беер-Шеви.
24І тієї ночі з’явився йому Господь, і сказав: Я – Бог Авраама, батька твого; не бійся, бо Я з тобою; і благословлю тебе, і розмножу потомство твоє, заради Авраама, служника Мого.
25І він спорудив там жертовника, і прикликав ймення Господа. І напнув там шатро своє, і викопали там служники Ісаакові криницю.
26Прийшов до нього з Ґерару Авімелех, і Ахуззат, товариш його, і Піхол, начальник війська його.
27Ісаак сказав їм: Для чого ви прийшли до мене, коли ви зненавиділи мене і вислали мене від себе?
28Вони сказали: Ми виразно побачили, що Господь з тобою, і тому ми сказали: Поставимо поміж нами і тобою клятву, і вступимо з тобою в спілку.
29Щоб ти не чинив нам лиха, як ото ми також не торкнулися до тебе, а чинили тобі саме добро і відпустили тебе з миром; тепер ти благословенний Господом.
30Він накрив їм столи, і вони їли й пили.
31І, підвівшись рано-вранці, поклялися один одному; і відпустив їх Ісаак, і вони пішли від нього з миром.
32Того ж таки дня прийшли служники Ісаакові і звістили його про криницю, котру копали вони, і сказали йому: Ми знайшли воду.
33І він назвав її: Шіва. А тому ім’я місту тому Беер-Шева аж донині.
34І було Ісавові сорок літ, і взяв собі за дружину Єгудиту, доньку Беері хеттеянина, і Босмату, доньку Елона хеттеянина.
35І були вони тягарем для Ісаака та Ребеки.