1Коли Ісаак постарів, і притупився зір очей його, він прикликав старшого сина свого Ісава і сказав йому: Сину мій! Той сказав йому: Ось я.
2Він сказав: Ось, я постарів; не знаю дня смерти моєї.
3Я благаю тебе, візьми тепер знаряддя твої, сагайдака твого і лука твого, і йди в поле, і налови мені дичини.
4І приготуй мені страву, котру я люблю, і принеси мені їсти, щоби благословила тебе душа моя перш, аніж я помру.
5Ребека чула, коли Ісаак говорив синові своєму Ісавові. І пішов Ісав у поле вполювати дичину.
6А Ребека сказала синові своєму Якові: Ось, я чула, як батько твій говорив братові твоєму Ісавові:
7Принеси мені дичини і приготуй мені страву, і я з’їм, і благословлю тебе перед Господом, передніше смерті моєї.
8Тепер, сину мій, прислухайся до слів моїх, а що я тобі скажу.
9Піди до отари і принеси мені звідти двійко справних козлят, і я приготую з них батькові твоєму страву, яку він любить.
10А ти принесеш батькові твоєму, і він насититься, аби благословити тебе перед смертю своєю.
11Яків сказав Ребеці, матері своїй: Ісав, брат мій, чоловік кудлатий, а я гладенький.
12Може статися, помацає мене мій батько; і я буду в його очах облудником, і наведу на себе прокляття, а не благословення.
13Мати сказала йому: На мені хай буде прокляття твоє, сину мій, тільки послухай мене, і піди, принеси мені.
14Він пішов, і взяв, і приніс матері своїй, і мати його зготувала страву, котру любив батько його.
15І взяла Ребека багату одежу старшого сина свого Ісава, яка була в неї у домі, і одягла в неї молодшого сина свого Якова;
16А руки його і гладеньку шию його обклала шкурою козенят.
17І дала страву і хліб, котрі вона зготувала, в руки Якові, синові своєму.
18Він увійшов до батька свого і сказав: Тату мій! Той озвався: Ось я, хто ти, сину?
19Яків сказав батькові своєму: Я – Ісав, первісток твій, я вчинив так, як ти сказав мені; підведися, сідай і покуштуй дичини моєї, аби благословила мене душа твоя.
20І сказав Ісаак синові своєму: Отак швиденько знайшов ти, сину мій? Він сказав: Тому, що Господь, Бог твій, послав мені назустріч.
21І сказав Ісаак до Якова: Підійди, я обмацаю тебе, сину мій, чи ти син мій Ісав, чи ні?
22Яків підійшов до Ісаака, батька свого, і він обмацав його, і сказав: Голос, голос Якова, а руки, руки Ісавові.
23І не впізнав його, тому що руки його були, як руки Ісава, брата його, кудлаті; і благословив його.
24І сказав: Чи ти син мій Ісав? Він сказав: Я.
25Ісаак сказав: Подай мені, і спожию дичини сина мого, щоби благословила тебе душа моя. Яків подав йому, і він їв; приніс йому також вина, і він пив.
26Ісаак, батько його, сказав йому: Підійди, поцілуй мене, мій сину.
27Він підійшов і поцілував його. І відчув Ісаак запах від одежі його, і благословив його, і сказав: Ось, запах від сина мого, як запах від поля, яке благословив Господь.
28Нехай же дасть тобі Бог від роси небесної і від родючої землі, і багато хліба і вина.
29Нехай же послугують тобі народи, і нехай поклоняться тобі племена; будь паном над братами твоїми, і нехай поклоняться тобі сини матері твоєї; ті, що проклинають тебе, – прокляті; ті, що благословляють тебе, – благословенні!
30І тільки-но звершив Ісаак благословення над Яковом, і тільки-но вийшов Яків од Ісаака, батька свого, Ісав, брат його, прийшов з ловів своїх.
31Зготував і він страву і приніс батькові своєму, і сказав батькові своєму: Підведися, тату мій, і з’їж дичини сина твого, щоби благословила мене душа твоя.
32А Ісаак, батько його, сказав йому: Хто ти? Він сказав: Я син твій, первісток твій, Ісав.
33І затремтів Ісаак вельми великим трепетом, і сказав: Хто ж оце, котрий дістав мені дичини і приніс мені, і я їв од усього, перше, аніж ти прийшов, і я благословив його? Він і буде благословенний.
34Ісав, вислухавши слова батька свого, голосно скрикнув і сказав батькові своєму: Тату мій! Благослови й мене.
35Але він (Ісаак) сказав: Брат твій прийшов із хитрістю і взяв благословення твоє.
36І сказав він: Чи не тому дано йому ім’я – Яків. Бо він уже двічі обійшов мене? Він узяв першородство моє, і ось, тепер забрав благословення моє. І ще сказав: Невже ти не залишив мені благословення?
37Ісаак відповідав Ісавові: Ось, я поставив його господарем над тобою, і всіх братів його віддав йому в служники, обдарував його хлібом і вином, а що ж я можу вчинити для тебе, сину мій?
38Але Ісав сказав батькові своєму: Невже, тату мій, одне у тебе благословення? Благослови й мене, тату мій! І підніс Ісав голос свій і заплакав.
39І відповів Ісаак, батько його, і сказав йому: Ось, від родючої землі буде прожиття твоє, і з роси небесної згори.
40І житимеш мечем твоїм, і будеш служити братові твоєму; а буде час, коли повстанеш, і скинеш ярмо його з шиї твоєї.
41І зненавидів Ісав Якова за благословення, яким благословив його батько його; і сказав Ісав у серці своєму: Наближаються дні плачу по батькові моєму; і я уб’ю Якова, брата мого.
42І переказані були Ребеці слова Ісава, старшого сина її, і вона послала, і прикликала молодшого сина Якова, і сказала йому: Ось, Ісав, брат твій, погрожує убити тебе.
43І тепер, сину мій, послухай слова мого, підведися, біжи до Лавана, брата мого, в Харан;
44І поживи у нього деякий час, доки вгамується лють брата твого.
45Доки погамується гнів брата твого на тебе, і він забуде, що ти вчинив йому. Тоді я надішлю посланця і візьму тебе звідти. Для чого мені упродовж одного дня втратити вас обидвох?
46І сказала Ребека Ісаакові: Я життю не рада від дочок Хетових; якщо Яків візьме дружину з дочок Хетових, як оці, із дочок цієї землі, то для чого мені й життя?