1І постав перед ним Господь у діброві Мамре, коли він сидів при вході до шатра, в пору спеки полудневої.
2Він підніс очі свої, глянув, і ось, три мужі стояли навпроти нього. Забачивши, він побіг їм назустріч від шатра, і вклонився до землі.
3І сказав: Господе! Я благаю Тебе: Якщо я маю милість перед очима Твоїми, не пройди повз служника Твого.
4То нехай принесуть трохи води, я благаю вас, хай принесуть: помиють ноги ваші; і спочиньте під оцим деревом.
5А я принесу хліба, щоб ви підживили серця ваші; потому підете, оскільки ви проходите мимо служника вашого. Вони сказали: Вчини так, як мовиш.
6І поспішив Авраам у шатро до Сарри, і сказав: Мерщій заміси три сати кращого борошна і зроби прісні хлібини.
7І побіг Авраам до череди і вибрав молоденьке й тлусте телятко, і дав юнакові, і той поспішив упорати його.
8І взяв масла й молока, і телятко приготовлене, і поставив перед ними; а сам стояв біля них під деревом. І вони їли.
9І сказали йому: Де Сарра, дружина твоя? Він одказував: Тут, у шатрі.
10І сказав один із них: Я знову буду в тебе о цій же порі, і буде син у Сарри, дружини твоєї. А Сарра слухала біля входу до шатра, позаду нього.
11Між тим, Авраам і Сарра були в літах похилих; і звичайне у жінки, в Сарри припинилося.
12Сарра в собі засміялася, сказавши: Чи мені, коли я постаріла, мати цю втіху? І Господар мій старий.
13І сказав Господь Авраамові: А чого це засміялася Сарра, сказавши: Невже я справді зможу народити, коли я постаріла?
14Чи є щось складне для Господа? І на означений час Я буду тут наступного року, і в Сарри буде син.
15Сарра не призналася, і сказала: Я не сміялася. Бо вона злякалася. Але Він сказав: Ні, ти засміялася.
16І підвелися ті мужі, і звідти рушили до Содому; Авраам пішов з ними, провести їх.
17І сказав Господь: Чи приховаю Я від Авраама, що хочу вчинити?
18Бо з Авраама справді постане народ великий і сильний, і благословляться в ньому всі народи землі.
19Бо Я обрав його для того, щоб він заповідав синам своїм і домові своєму після себе, ходити шляхами Господніми, творячи правду і суд, і звершить Господь над Авраамом, що сказав про нього.
20І сказав Господь: Ґвалт содомський і ґоморрський великий він, і гріх їхній, важкий він вельми.
21Зійду та побачу, чи так воно, як у скаргах, що до Мене дійшли, а якщо ні, Я буду знати.
22І мужі відвернули звідти обличчя їхні, і рушили до Содому, а Авраам усе ще стояв перед Господом.
23І підійшов Авраам, і сказав: Невже Ти погубиш праведного з грішним?
24Можливо, є в цьому місті п’ятдесят праведників? Невже Ти погубиш, і не помилуєш міста цього заради п’ятдесяти праведників у ньому?
25Не може статися, щоб Ти учинив так, щоб Ти погубив праведного з грішним, щоб те саме сталося з праведником, що й з грішником; не може бути того від Тебе! Хіба Суддя всієї землі учинить несправедливо?
26Господь сказав: Якщо Я знайду в місті Содомі п’ятдесят праведників, то Я заради них помилую місто це.
27Авраам сказав у відповідь: Ось, я наважився говорити Господові, я, тлін і попіл.
28Можливо, до п’ятдесяти праведників не вистачить п’яти, невже за браком п’яти Ти винищиш усе місто? Він сказав: Не винищу, якщо знайду там сорок п’ять.
29І сказав Авраам Йому, говорячи: Можливо, знайдеться там сорок. Він сказав: Не вчиню того й заради сорока.
30І сказав Авраам: Хай не прогнівається Владика, що я буду говорити: Може, знайдеться там тридцять? Він сказав: Не вчиню, якщо знайдеться там тридцять.
31Авраам сказав: Ось, я наважився говорити Владиці: Може, знайдеться там двадцятеро? Він сказав: Не винищу заради двадцяти.
32Авраам сказав: Хай не розгнівається Владика, коли скажу ще раз: можливо, знайдеться там десятеро? Він сказав: не винищу (міста) заради десяти.
33І рушив Господь, як скінчив говорити до Авраама; і Авраам повернувся на своє місце.