1І прийшли два Ангели до Содому увечері, а Лот сидів біля брами Содому і побачив їх, і підвівся, щоб зустріти їх, і вклонився лицем до землі.
2І сказав: Володарі мої! Я благаю вас, ось зараз завітайте в дім служника вашого, і ночуйте, і помийте ноги ваші, і підведетеся вранці, і продовжите мандрівку свою. Але вони сказали: Ні, ми заночуємо надворі.
3А він вельми наполягав, і вони зайшли до нього в дім. Він пригостив їх і спік прісні хліби; і вони їли.
4Ще не лягли вони спати, як міські мешканці, содомляни, від молодого до старого, увесь народ з усіх усюд, оточили дім.
5І викликали Лота, і говорили йому: Де люди, які прийшли до тебе на ніч? Виведи їх до нас, ми спізнаємо їх.
6Лот вийшов до них і замкнув за собою двері;
7І сказав: Брати, не чиніть зла.
8Ось, у мене дві доньки, котрі не спізнали чоловіка; ліпше я виведу їх до вас, робіть з ними, що вам до смаку; тільки людям цим не чиніть нічого, оскільки вони прийшли під покрівлю дому мого.
9Але вони сказали: Іди сюди. І сказали: Ось чужинець прийшов сюди жити, і хоче судити? Зараз же ми вчинимо з тобою лихіше, аніж з ними. І впритул приступили до чоловіка цього, до Лота, підійшли, щоб виламати двері.
10Тоді мужі ті простягли руки свої, і ввели Лота до себе в дім, і двері замкнули.
11А людей, котрі були при вході в дім, вразили сліпотою, від малого до старого, то вони намарудилися, шукаючи двері.
12Сказали мужі ті Лотові: Хто ще є тут у тебе? Чи зять, чи сини твої, чи доньки твої, і хто б не був у тебе в місті, – усіх виведи з місця цього.
13Бо ми винищимо це місто; тому що великі скарги на мешканців його дійшли до лиця Господнього, і Господь послав нас винищити його.
14І вийшов Лот, і говорив із зятями своїми, котрі брали за себе дочок його; і сказав: Підводьтеся, вийдіть із цього місця, бо Господь винищить це місто. Але зятям його здалося, що він жартує.
15Коли зійшла зоря, Ангели почали квапити Лота, кажучи: Підведися, візьми дружину твою і двох дочок твоїх, котрі у тебе, щоб не загинути тобі за злочини міста.
16Та оскільки він зволікав, то мужі ті, з милости до нього Господньої, взяли за руки його, і дружину його, і двох дочок, і вивели, і поставили за містом.
17Коли ж вивели їх геть, то один із них сказав: Рятуй душу свою, не озирайся назад, і не зупиняйся на околиці оцій, рятуйся на горі, щоб тобі не загинути.
18Проте Лот сказав їм: Ні, Владико!
19Ось служник Твій знайшов у Твоїх очах ласку, і велика Твоя милість, яку вчинив Ти мені, порятувавши моє життя, але я не можу рятуватися на горі, аби не спіткало мене лихо, і щоб мені не вмерти.
20Ось, ближче бігти до цього міста, щоб сховатися, і воно невелике. Дозвольте мені втікти туди, щоб збереглося моє життя.
21І сказав йому Господь: Ось, на догоду тобі Я вчиню це: не знищу місто, про яке ти говориш.
22Поспішай, рятуйся там, бо Я не можу вчинити діла, доки ти не прийдеш туди; тому й назване те місто: Цоар.
23Сонце зійшло над землею, і Лот прийшов до Цоару.
24І пролив Господь на Содом і Ґоморру дощем сірку й вогонь – від Господа з неба.
25І винищив міста оці, всю околицю, і всіх мешканців міст цих, і рослини землі.
26А дружина Лотова озирнулася позаду в нього, і вчинилася соляним стовпом.
27І звівся Авраам рано-вранці і подався на місце, де стояв перед Господом.
28І глянув на Содом та Ґоморру, і на увесь обшир околиці, і побачив: ось, дим здіймається від землі, як дим з печі.
29І було, коли Бог винищував міста округи цієї, згадав Бог про Авраама, і вислав Лота із місцини загибелі, коли винищував міста, в котрих жив Лот.
30І вийшов Лот із Цоару, і почав жити в печері, і з ним дві доньки його, тому що боявся жити в Цоарі.
31І сказала старша молодшій: Батько наш старий; і нема чоловіка на землі, котрий увійшов би до нас за звичаєм всієї землі.
32Тож напоїмо батька нашого вином, і переспимо з ним, і відродимо од батька племено наше.
33І напоїли батька свого вином тієї ночі; і увійшла старша, і зляглася з батьком своїм: а він не знав, коли вона зляглася, і коли підвелася.
34Другого дня старша сказала молодшій: Ось, я спала з батьком моїм; напоїмо його вином також цієї ночі; і ти увійди, спи з ним, і відродимо од батька нашого плем’я.
35І напоїли батька свого вином також цієї ночі; і зайшла молодша і зляглася з ним, і він не знав, коли вона зляглася і коли підвелася.
36І завагітніли обидві дочки Лотові від батька свого.
37І народила старша сина, і назвала йому ім’я: Моав. Він батько моавитян донині.
38І молодша також народила сина, і назвала ім’я йому: Бен-Аммі. Він батько аммонійців донині.