1І проголосив у вуха мої гучним голосом, кажучи: Нехай наблизяться каральники міста, кожен зі своїм згубним знаряддям в руці своїй.
2І ось, шестеро чоловіків йдуть од горішньої брами, що дивиться на північ, і в кожного в руці згубне знаряддя його, і поміж ними один, зодягнений у лляний одяг, у котрого на поясі прилад писаря. І прийшли і зупинилися біля мідного жертовника.
3І слава Бога Ізраїлевого зійшла з херувима, на котрому була, до порогу Дому. І покликав Він чоловіка, одягненого у лляну одежу, у котрого на поясі прилад писаря.
4І сказав йому Господь: Перейди серединою міста, посеред Єрусалиму, і на чолах людей скорботних, що страждають через усі мерзоти, які діються серед нього, поклади знака.
5А тим сказав уголос при мені: Рушайте за ним містом і бийте, нехай не жаліє ваше око, і не милуйте;
6Старого, юнака, і юнку, і немовля і жінок бийте до смерти, але не торкніться жодного чоловіка, на котрому знак, і розпочніть із святині Моєї. І почали вони з тих старшин, котрі були перед Домом.
7І сказав їм: Опоганьте Дім і наповніть подвір’я убитими, і вийдіть. І вийшли, і почали убивати в місті.
8І коли вони їх убили, а я залишився, тоді я впав на обличчя своє і заволав, і сказав: О, Господе, Боже! Невже Ти вигубиш увесь останок дому Ізраїля, виливаючи гнів Твій на Єрусалим?
9І сказав Він мені: Безчестя дому Ізраїлевого та Юдиного велике, вельми значне; і земля оця повнісінька крови, і місто повнісіньке неправди, бо вони кажуть: Покинув Господь землю цю, і не бачить Господь.
10За те й Моє око не пощадить, і не помилує; оберну поведінку їхню на їхню голову.
11І ось, чоловік, зодягнутий в лляний одяг, у котрого на поясі прилад писаря, дав відповідь і сказав: Я вчинив, як Ти наказав мені.