1І було до мене слово Господнє:
2І ти, сину людський, скажи: Так говорить Господь Бог: Кінець Ізраїльській землі, – кінець надбіг на чотири краї землі.
3Ось – кінець тобі; і пошлю на тебе гнів Мій, і буду судити тебе за шляхами твоїми і покладу на тебе всі мерзоти твої.
4І не помилує тебе око Моє, і не прощу, і відплачу тобі за шляхами твоїми, і мерзоти твої з тобою будуть, і спізнаєте, що Я – Господь.
5Так говорить Господь Бог: Біда єдина, ось, приходить біда.
6Кінець прийшов, прийшов кінець, повстав на тебе; ось, дійшла,
7Дійшла напасть до тебе, мешканцю землі! Надходить час, наближається день замішання, а не веселих вигуків на горах.
8Ось, невдовзі виллю на тебе лють Мою і звершу над тобою гнів Мій, і буду судити тебе за шляхами твоїми і покладу на тебе всі мерзоти твої.
9І не пощадить тебе око Моє, і не помилую. За шляхами твоїми відплачу тобі, і мерзота твоя буде з тобою; і спізнаєте, що Я, Господь, караю.
10Ось день! Ось прийшла, настала напасть! Жезл виріс, гординя розбуялася.
11Постає сила на берло нечестя; нічогісінько не залишиться від них, і від багатства їхнього, і від гамору їхнього, і від пишноти їхньої.
12Настав час, надійшов день; той, що купив, – не втішайся, і той, що продав, – не плач: бо гнів – над усією велелюдністю їхньою.
13Бо той, що продав, не повернеться до проданого, хоч би й залишилися вони живі; бо пророче видіння про всю велелюдність їхню не відміниться, і ніхто своїм беззаконням не зміцнить свого життя.
14Засурмлять у сурми, і все готується, але ніхто не йде на війну: бо гнів Мій над усією людністю їхньою.
15Поза оселею – меч, а в домі – моровиця та голод. Хто в полі – той помре від меча, а хто в місті – того пожере голод і моровиця.
16А врятовані з них повтікають і будуть на горах, немов голуби долин; всі вони будуть стогнати, кожний за своє беззаконня.
17У всіх руки знесиліють, і в усіх затремтять коліна, як вода.
18Тоді вони підпережуться веретищем, і охопить їх трепет; і в усіх на обличчях буде сором, і в усіх на головах – лисина.
19Срібло своє вони викинуть на вулиці і золото у них буде зневажене. Срібло їхнє і золото їхнє не врятує їх у день люті Господньої. Вони не наситять ними душі своєї і не виповнять утроби своєї; бо воно було приводом до беззаконня їхнього.
20І в пишних шатах своїх вони перетворювали його на гордощі і вчиняли з нього зображення гидких своїх бовванів; за те й оберну його нечистим для них;
21І віддам його в руки чужим на здобич і лиходіям землі на розкрадання, і вони опоганять його.
22І відверну од них обличчя Моє, і споганять заповітне Моє; і прийдуть туди грабіжники і споганять його.
23Зроби ланцюга, бо земля оця виповнена кривавими злочинами, і місто повнісіньке насильством.
24Я приведу найзліших з народів, і заволодіють домами їхніми. І покладу край гордощам сильних, і будуть опоганені святині їхні.
25Іде згуба; будуть шукати миру і не знайдуть.
26Біда піде за бідою і звістка за звісткою, і будуть шукати у пророків видіння, і не стане науки у священика і поради у старців.
27Цар буде журитися, і князь зодягнеться в жахіття, і в народу землі будуть тремтіти руки. Учиню з ними за шляхами їхніми і судитиму їх – їхніми судами, і спізнають, що Я – Господь.