1І сказав Господь Мойсеєві: Піди до фараона і скажи йому: Так говорить Господь, Бог євреїв: Відпусти народ Мій, щоб він звершив Мені служіння.
2Бо коли ти не захочеш відпустити і ще будеш притримувати його,
3То ось, рука Господня буде на худобі твоїй, котра в полі, на конях і на віслюках, на верблюдах, на волах і вівцях; буде моровиця вельми важка.
4І вчинить розподіл Господь поміж худобою ізраїльською і худобою єгипетською, і з усієї худоби синів Ізраїлевих не загине ніщо.
5І визначив Господь час, сказавши: Завтра учинить це Господь на землі цій.
6І вчинив це Господь другого дня, і загинула вся худоба єгипетська; з худоби ж синів Ізраїля не загинуло ніщо.
7Фараон послав вивідувачів, і ось, із худоби ізраїльтян не загинула жодна. Але серце фараона ожорсточилося, і він не відпустив народу.
8І сказав Господь Мойсеєві і Ааронові: Візьміть по повній пригорщі попелу з печі, і нехай кине його Мойсей у небо на очах фараона.
9І здійметься курява по всій землі єгипетській, і буде на людях і на худобі запалення з болячками по всій землі єгипетській.
10Вони взяли попелу з печі, і з’явилися перед очима фараона. Мойсей кинув попіл у небо, і з’явилося запалення з болячками на людях і на худобі.
11І не могли чаклуни устояти перед Мойсеєм, з причини запалення; тому що запалення було й на чаклунах і на всіх єгиптянах.
12Але Господь ожорсточив серце фараона, і він не послухав їх (Мойсея і Аарона), як говорив Господь Мойсеєві.
13І сказав Господь Мойсеєві: Завтра підведися вранці, і з’явися перед очима фараона, і скажи йому: Так говорить Господь, Бог євреїв: Відпусти народ Мій, щоб він звершив Мені служіння.
14Бо цього разу Я пошлю всі урази Мої в серце твоє, і на служників твоїх, щоб ти спізнав, що немає подібного Мені на всій землі.
15Оскільки Я простягнув руку Мою, то міг би уразити тебе і народ твій моровицею, і ти знищений був би на землі.
16Та для того Я зберіг тебе, аби показати на тобі силу Мою, і, щоб звіщено було ймення Моє по всій землі.
17Ти ще стоїш упоперек народові Моєму, щоб не відпускати його;
18То ось, Я пошлю завтра, о цій самій порі, град вельми значний, подібного до котрого не було в Єгипті від дня заснування його й донині.
19Отож, накажи зібрати череди твої і все, що у тебе у полі; на всіх людей і на худобу, котрі залишаться в полі і не зберуться в доми, впаде град, і вони помруть.
20Ті із служників фараонових, котрих настрашили слова Господні, квапливо зібрали служників своїх і череди свої в доми.
21А хто не навернув серця свого до слова Господнього, той залишив служників своїх і череди свої в полі.
22І сказав Господь Мойсеєві: Простягни руку свою до неба, і впаде град на всю землю єгипетську, на людей, на худобу і на всю траву польову на землі єгипетській.
23І підніс Мойсей посоха свого до неба; і Господь озвався громом і градом, і вогонь розливався по землі, і послав Господь град на землю єгипетську.
24І був град і вогонь поміж градом, град був вельми значний, якого не було по всій землі єгипетській з часу заселення її.
25І побив град по всій землі єгипетській усе, що було в полі, від людини до худобини; і всю траву польову побив град, і всі дерева в полі поламав.
26Тільки на землі Ґошен, де жили сини Ізраїля, не було граду.
27І послав фараон, і прикликав Мойсея й Аарона і сказав їм: На цей раз я згрішив; Господь праведний, а я і народ мій завинили.
28Помоліться Господові, досить уже тієї могутньої громовиці і градобою; і вже відпущу вас, і не буду затримувати.
29Мойсей сказав йому: Тільки-но я вийду за місто і піднесу руки мої до Господа, громи перестануть, і граду більше не буде, щоб ти переконався, що Господня земля.
30Але я знаю, що ти і служники твої ще не боїтеся Господа Бога.
31Льон і ячмінь були побиті, тому що ячмінь виколосився, а льон запліднився.
32А пшениця і полба не побиті, тому що вони були пізніми.
33І вийшов Мойсей від фараона з міста і підніс руки свої до Господа; і припинилися грім і град, і дощ перестав литися на землю.
34І побачив фараон, що перестав дощ і град, і грім, і продовжував грішити, і обтяжив серце своє сам і служники його.
35І ожорсточилося серце фараона, і він не відпустив синів Ізраїля, як і говорив Господь через Мойсея.