1І сказав Господь Мойсеєві: Зайди до фараона і скажи йому: Так говорить Господь: Відпусти народ Мій, щоб він міг служити Мені.
2Якщо ж ти не погодишся відпустити, то ось, Я уражу увесь край твій жабами.
3І закишить ріка жабами, і вони вийдуть, і зайдуть у дім твій, і в опочивальню твою, і на постіль твою, і в доми служників твоїх, і народу твого, і в печі твої, і в квасину твою.
4І на тебе, і на народ твій, і на всіх служників твоїх заповзуть жаби.
5І сказав Господь Мойсеєві: Скажи Ааронові: Простягни руку твою із посохом твоїм на ріки, на потоки і на озера; і виведи жабів на землю єгипетську.
6Аарон простягнув руку свою на води єгипетські; і вийшли жаби, і покрили землю єгипетську.
7Те саме вчинили й чаклуни своїми чарами, і вивели жабів на землю єгипетську.
8І покликав фараон Мойсея і Аарона і сказав: Помоліться Господові, щоб Він спровадив жабів од мене і від народу мого, і я відпущу народ ізраїльський принести пожертву Господові.
9Мойсей сказав фараонові: Слава наді мною, вибери сам, коли помолитися за тебе, за служників твоїх і за народ твій, щоб жаби пощезли в тебе у домах твоїх, і залишилися тільки в річці.
10Він сказав: Завтра. Мойсей відповів: Буде за словом твоїм, щоб ти спізнав, що немає нікого, як Господь, Бог наш.
11І щезнуть жаби від тебе, від домів твоїх, і від служників твоїх, і від твого народу; тільки в річці вони залишаться.
12Мойсей та Аарон вийшли від фараона; і Мойсей поскаржився Богові про жабів, котрих Він навів на фараона.
13І вчинив Господь за словом Мойсея, жаби вимерли в домах, на подвір’ях і в полях.
14І збирали їх купами, навіть земля засмерділася.
15І побачив фараон, що вчинилося полегшення, і ожорсточив своє серце, і не послухав їх, як і попереджав Господь.
16І сказав Господь Мойсеєві: Скажи Ааронові: Простягни твого посоха і вдар порох на землі, і стане порох мошкою по всій землі єгипетській.
17Отак вони й учинили: Аарон простягнув руку свою з посохом своїм, і вдарив порох на землі, і з’явилася мошка на людях і тваринах. Увесь порох земний став мошкою по всій землі єгипетській.
18Намагалися також і чаклуни чарами своїми утворити мошок, але не змогли. І була мошка на людях і на тваринах.
19І сказали чаклуни фараонові: Це – палець Божий. Але серце фараонове ожорсточилося, і він не послухав їх, як і попередив Господь.
20І сказав Господь Мойсеєві: Завтра підведися вранці і з’явись перед очі фараона. Він вийде до води, і ти скажи йому: Так говорить Господь: Відпусти народ Мій, щоб він звершив Мені служіння.
21А якщо не відпустиш народу Мого, то ось, Я пошлю на тебе і на служників твоїх, і на народ твій і в доми твої рої мух, і виповняться доми єгиптян мухами і сама земля, на якій вони живуть.
22І відокремлю того дня землю Ґошен, на котрій перебуває народ Мій, і там не буде мух; аби ти знав, що Я Господь серед землі.
23І вчиню розподіл поміж народом Моїм і між народом твоїм. Завтра буде ця ознака.
24Так і вчинив Господь: налетіло багато мух у дім фараона, і в доми служників його, і на всю землю єгипетську; гинула земля від мух.
25І прикликав фараон Мойсея та Аарона і сказав: Йдіть, принесіть пожертву Богові вашому на цій землі.
26Але Мойсей сказав: Не можна цього робити; бо мерзенне для єгиптян жертвоприношення наше Господові, Богові нашому; якщо ми неприємну для єгиптян пожертву почнемо приносити на очах у них, то чи не поб’ють вони нас камінням?
27Ми підемо в пустелю, на три дні шляху, і принесемо пожертву Господові, Богові нашому, як Він скаже нам.
28І сказав фараон: Я відпущу вас принести пожертву Господові, Богові вашому, в пустелі, лише не відходьте далеко. Помоліться за мене.
29Мойсей сказав: Ось, я виходжу від тебе, і помолюся Господові, і щезнуть мухи від фараона, і від служників його, і від народу його завтра. Тільки фараон нехай перестане обманювати, не відпускаючи народу принести пожертву Господові.
30І вийшов Мойсей від фараона, і помолився Господові.
31І вчинив Господь за словом Мойсея; і віддалив мух від фараона, і від служників його і від народу його; не лишилося жодної.
32Але фараон ожорсточив серце своє також і цього разу, і не відпустив народу.