1І сказав Господь Мойсеєві: Увійди до фараона, бо Я обтяжив серце його і серце служників його, щоб явити поміж ними оці ознаки Мої.
2І щоб ти міг сказати у вуха синові твоєму і синові сина твого, про те, що Я вчинив у Єгипті, і про ознаки Мої, котрі Я показував у ньому, і щоб ви знали, що Я Господь.
3Мойсей та Аарон прийшли до фараона і сказали йому: Так говорить Господь, Бог євреїв: Чи довго ще не вчиниш миру переді Мною? Відпусти народ Мій, щоб він звершив Мені служіння.
4А якщо ти не відпустиш народу Мого, то ось, завтра Я наведу сарану на твій край.
5Вона покриє обличчя землі так, що не можна буде бачити землю, і пожере у вас те, що залишилося заціліле від граду; об’їсть також усі дерева, які ростуть у вас на полі.
6І виповнить доми твої і доми служників твоїх, і доми усіх єгиптян, чого не бачили батьки твої, ні батьки батьків твоїх від дня, коли жити почали на землі аж донині. Мойсей обернувся і вийшов од фараона.
7Тоді служники фараонові сказали йому: Чи довго він буде мучити нас? Відпусти цих людей, нехай вони звершать служіння Господові, Богові своєму; невже ти не бачиш, що Єгипет гине?
8І повернули Мойсея та Аарона до фараона, і фараон сказав їм: Рушайте, звершіть служіння Господові, Богові вашому, але хто ж та хто піде?
9І сказав Мойсей: Підемо з малолітніми і літніми нашими, із синами нашими і доньками нашими, і з вівцями нашими, із волами нашими рушимо, бо у нас свято Господові.
10Фараон сказав їм: Нехай буде так, Господь з вами! Я готовий відпустити вас: але нащо з дітьми? Бачите, у вас лихі заміри.
11Ні, підете самі чоловіки, і звершите служіння Господові, як ви того просили. І вигнали їх від фараона.
12Тоді Господь сказав Мойсеєві: Простягни руку твою на землю єгипетську; і нехай нападе сарана на землю єгипетську і поїсть всю траву земну, і все, що заціліло від граду.
13І простер Мойсей посоха свого на землю єгипетську; і Господь навів на цю землю східний вітер, який тривав увесь той день і всю ніч. Наступного ранку східний вітер приніс сарану.
14І напала сарана на всю землю єгипетську, і лягла по всій країні єгипетській у великій кількості; передніше не було такої сарани, і після цього не буде такої.
15Вона покрила поверхню всієї землі, так, що землі не було видно, і пожерла всю траву земну і всі плоди деревні, які заціліли від граду, і не лишилося на землі жодної зелені ні на деревах, ні на траві польовій на всій землі єгипетській.
16Фараон квапливо прикликав Мойсея і Аарона і сказав: Згрішив я перед Господом, Богом вашим, і перед вами.
17Я благаю вас тепер простіть гріх мій ще раз, і помоліться Господові, Богові вашому, щоб Він одвернув від мене цю смерть.
18Мойсей вийшов од фараона, і помолився Господові.
19І напустив Господь з протилежної сторони західний, і вельми дужий вітер, і він поніс сарану і скинув її в Червоне море; не лишилося жодної сарани на всій землі єгипетській.
20Однак Господь ожорсточив серце фараона, і він не відпустив синів Ізраїля.
21І сказав Господь Мойсеєві: Простягни руку твою до неба, і буде темінь на землі єгипетській, відчутна на дотик пітьма.
22Мойсей простягнув руку свою до неба, і була густа пітьма по всій землі єгипетській три дні.
23Не бачили один одного, і ніхто не підводився з місця свого три дні; а в усіх синів Ізраїля було світло в житлах їхніх.
24Фараон прикликав Мойсея і сказав: Рушайте, звершіть служіння Господові, нехай тільки залишиться дрібна і велика худоба ваша, а діти ваші нехай ідуть з вами.
25Та Мойсей сказав: Ти маєш віддати нам, у руки наші приношення і всеспалення, аби принести Господові, Богові нашому.
26Нехай підуть і череди наші з нами, не залишиться ані копита; бо з них ми візьмемо на пожертву Господові, Богові нашому; але доки не прийдемо туди, ми не знаємо, що принести для пожертви Господові.
27І ожорсточив Господь серце фараона, і він не захотів відпустити їх.
28І сказав йому фараон: Йди від мене; бережися, не з’являйся більше перед очі мої; у той день, коли ти побачиш обличчя моє, помреш.
29І сказав Мойсей: Як сказав ти, так і буде; я не побачу більше обличчя твого.